оснастити автотранспортний засіб електронним та механічним протиугонним пристроєм;

не брати в салон незнайомих пасажирів;

не показувати навіть близьким людям порядок відімкнення протиугонного обладнання;

не залишати в машині ключ запалювання [19, c. 12].

3) Заходи захисту від пограбувань та крадіжок:

не носити гаманець у верхніх кишенях одежі;

не брати з собою зайвих грошей, а лише потрібну суму;

бажано мати при собі другий гаманець з дрібними грошима, який у разі потреби можна віддати грабіжникам; ніколи не тримати всі гроші в одному місці;

обов'язково мати в кишені розмінну монету, щоб без потреби не розкривати гаманець та не привертати уваги злочинців;

жіночі сумочки особливо впадають в око грабіжникам, тому їх не можна залишати без уваги. Не носити відкрито коштовні прикраси та інші дорогі речі;

не прикріпляти до ключів від квартири ніяких предметів, які допоможуть розшукати власника ключів;

мати при собі свисток чи газовий балончик, а вночі — кишеньковий ліхтарик;

не підніматися по східцях, якщо працює ліфт. У разі нападу в ліфті нажати на кілька кнопок для його зупинки і кликати на допомогу [8, c. 66].

4) Заходи захисту проти зґвалтування:

обирати при переміщенні в містах добре освітлені людні вулиці;

виявляти у всьому максимальну обережність та уникати навіть малоймовірної небезпеки;

не виходити вночі з роботи поодинці, в громадському транспорті триматися один одного;

з'ясувати заздалегідь місцезнаходження телефонів, а також міліцейських постів по дорозі додому;

у разі нападу голосно кликати на допомогу перехожих чи сховатися від переслідування у найближчому будинку;

про факт нападу негайно сповістити міліцію.

На жаль, віктимологічна профілактика злочинів у діяльності органів внутрішніх справ ще не набула широкого поширення у нашій країні. У деяких районах Києва такі рекомендації розповсюджували дільничні інспектори міліції у вигляді "пам'яток" для мешканців міста. Заходи віктимологічної профілактики мають розроблятися з урахуванням специфіки місцевої кримінальної ситуації і через засоби масової інформації доводитись до відома населення.

3. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ВІКТИМОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ

У чинному законодавстві України значне місце відведено захистові прав і свобод громадян, у тому числі жертв злочинів. Однак, у сучасному кримінальному правосудді головна увага приділяється захистові прав і законних інтересів підсудного, якому загрожує кара з боку держави за вчинене, а потерпілим, серед яких є найуразливіші категорії людей — діти, інваліди, люди похилого віку, не завжди відається належна допомога.

Як уже зазначалося, Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою, прийнята ООН, підняла проблему відновлення балансу між основними правами підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви — з іншого. Декларація окреслила також шляхи подальшого вдосконалення захисту прав потерпілого.

В Україні поки що навіть немає єдиної віктимологічної статистичної звітності. Різні правоохоронні органи акцентують увагу на окремих віктимологічних аспектах, що не дає змоги об'єктивно оцінювати стан справ у цій сфері. Статистична звітність Міністерстві внутрішніх справ щодо потерпілих та заподіяної шкоди є недосконалою. У ній не відображається кількість осіб, які звернулися із заявами про злочин, кількість повідомлень про злочини, не вказується число порушених за ними кримінальних справ, не зазначаються категорії потерпілих, види та суми заподіяних і відшкодованих збитків.

Проведене авторами підручнику “Курс кримінології” дослідження 107 кримінальних справ, за якими було засуджено 148 осіб, показало, що з них засуджені за: корисливі злочини — 51 особа (34,5 %); вбивства — 49 осіб (33,1 %); злочини проти здоров'я — 23 особи (15,5 %); хуліганство — 17 осіб (11,5 %); статеві злочини — 5 осіб (3,4 %); порушення правил безпеки руху — 3 особи (2,0 %). Від цих злочинних посягань потерпіло 180 осіб, з них: похилого віку (понад 60 років) — 110, що становить 61,1 %; малолітніх та неповнолітніх — 64 особи (35,6 %). Серед потерпілих 96 осіб (53,3 %) становлять особи жіночої статі. Дослідження свідчить про те, що злочини, вчинені проти дітей, інвалідів та осіб похилого віку, здебільшого мають корисливий характер.

Порівнюючи статистичні показники, які стосуються злочинних посягань на людей похилого віку та дітей, кількість яких у нашому суспільстві приблизно на одному рівні, можна дійти висновку, що права й інтереси дітей мають надійніший захист, ніж осіб похилого віку. Останні, як правило, одинокі і перебувають у скрутному матеріальному становищі. Саме вони й стають об'єктами злочинних посягань з боку осіб, які ніде не працюють, зловживають спиртним, мають судимість (частка раніше засуджених становить 40,7 %). Останніми роками дедалі частіше предметом корисливих злочинів поряд з дорогими речами, стають продукти харчування, худоба, птиця, зерно, консервація домашнього виготовлення тощо.

Аналіз вивчених справ свідчить, що малолітні і неповнолітні рівною мірою страждають від корисливих та насильницьких злочинів. Від посягань на життя і здоров'я постраждало 30 осіб (46,9 %), 15 з них загинуло, у тому числі восьмеро дітей віком до 10 років. Від посягань на майно потерпіло 24 особи. Зауважимо, що злочини проти дітей та підлітків вчиняються переважно молодими особами. Частка засуджених віком до 21 року в таких справах становить 77,8 %. Характерним для всіх вивчених справ є те, що в жодній з них посягання на потерпілих не були спричинені їх неправомірними або образливими діями стосовно злочинців.

Останнім часом жертвами протиправних посягань дедалі частіше стають власники приватних квартир, як правило, одинокі люди похилого віку, які з різних причин (довірливість, необізнаність із законодавством, вади здоров'я) підписували договори купівлі-продажу, дарування або довічного їх утримання. Узагальнення судової практики свідчить також про те, що жертвами злочинів частіше стають діти,