2) незавершеністю формування особи у соціальному плані, а відтак нездатністю адекватно оцінювати обстановку, що веде до більшої вірогідності потрапити в криміногенну ситуацію як жертва злочину [1, c. 9].

Враховуючи особливості неповнолітніх, основними суб'єктами віктимологічної профілактики для них є такі інститути соціалізації, як сім'я і школа. Наведемо перелік головних заходів, які мають здійснювати батьки та педагоги для зниження рівня віктимності своїх дітей:

1) догляд за нормальним розвитком дитини з метою раннього виявлення психічних чи фізичних вад;

2) правильне загальне та статеве виховання, формування культури спілкування;

3) прищеплення дитині навичок поведінки в нестандартних, у тому числі віктимологічних, ситуаціях;

4) закладення основ правових знань.

Шкода, що нашому пересічному громадянинові властива низька правова культура. Саме тому важлива роль у підвищенні віктимологічної грамотності населення належить правоохоронним органам і передусім працівникам міліції. Але їхні можливості у цій сфері обмежені. Хоч органи внутрішніх справ мають у своєму розпорядженні багатий статистичний матеріал та достатній кадровий потенціал для розробки науково обґрунтованих рекомендацій, проте вони, на жаль, не завжди можуть довести їх до широкого загалу. Для реалізації цього завдання потрібно налагодити активну агітаційно-роз'яснювальну роботу. Основними питаннями, що визначають її зміст, є:

1) виявлення стандартних віктимологічних ситуацій;

2) розробка пропозицій, як їх уникнути;

3) вироблення лінії поведінки підлітка, коли він потрапить у віктимологічну ситуацію [6, c. 49].

У цьому плані вже існує певний досвід. Так, спеціалісти дослідили такі стандартні віктимологічні ситуації з участю неповнолітніх: дитина одна вдома; дитина одна на вулиці; дитина загубилася; дитина піддається насильству; дитина стикається з маніяком; дитина у чужому автомобілі; дитина, захоплена в заручники.

Віктимологічна профілактика серед неповнолітніх може здійснюватися шляхом реалізації таких заходів:—

пропаганда правових знань через ознайомлення читацької та глядацької аудиторії з основними правами та обов'язками громадян, роз'яснення кримінально-правових понять (крайня необхідність, необхідна оборона, затримання злочинця) тощо;—

привернення уваги до питань, пов'язаних із винністю самого потерпілого, тобто такої поведінки жертви, коли вона створює умови, що сприяють злочинові;—

виступи через засоби масової інформації спеціалістів — юристів, психологів, педагогів з практичними рекомендаціями, як уберегти себе від злочинних посягань;—

оперативне інформування населення про кримінальну ситуацію у регіоні з метою упередження можливих злочинних зазіхань;—

висвітлення в засобах масової інформації антигромадської діяльності неформальних підліткових угруповань та пропаганда альтернативних їм організацій;—

роз'яснення батькам, що їхня поведінка є взірцем для дитини і найкраща профілактика — це їх особистий приклад правильного поводження [14, c. 189-191].

Ми звикли вважати, що навчити дітей тих чи інших правил захисту можна лише за допомогою багаторазових тренувань. Але, як показує практика, це далеко не так. Наші діти навчаються у нас навіть тоді, коли ми абсолютно впевнені, що вони зайняті своєю справою і не помічають нічого навколо. Тому віктимологічна самопрофілактика батьків — дієва "школа виживання" для їх дітей в екстремальних ситуаціях.

Серед суб'єктів віктимологічної профілактики особливе місце посідають органи державної влади усіх рівнів та їх виконавчі структури, які відповідно до Конституції України покликані забезпечити "додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав і законних інтересів громадян". Виходячи з цього, попереджувальну діяльність вони здійснюють у таких формах:—

розробляють систему заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю у суспільстві (соціальних, економічних, правових тощо);—

здійснюють у межах своїх повноважень керівництво суб'єктами профілактики на підвідомчій їм території;—

координують діяльність державних і громадських органів при реалізації комплексних програм боротьби зі злочинністю;—

разом з громадськими формуваннями розробляють і затверджують комплексні плани віктимологічної профілактики;—

заслуховують керівників правоохоронних органів та громадських формувань з питань зміцнення законності і правопорядку;—

приймають рішення про створення нових суб'єктів віктимологічної профілактики;—

безпосередньо через свої постійні комісії (адміністративні, у справах неповнолітніх тощо) проводять профілактичну роботу, використовуючи при цьому як метод переконання.

Гарантією успіху попереджувальної діяльності є активна участь у ній громадських організацій, трудових колективів і громадян. Це одна з важливих запорук розбудови правової держави, розвитку демократії та створення громадянського суспільства. Діяльність названих суб'єктів у розрізі обговорюваної проблеми здійснюється у таких формах:

а) обговорення питань віктимологічної профілактики у трудових колективах; участь у перспективному і поточному плануванні попереджувальної діяльності з закріпленням її завдань у колективних договорах; взаємодія з правоохоронними органами, що передбачено у нормативних і методичних документах;

б) індивідуальні і групові бесіди, обговорення поведінки на зборах трудового колективу, призначення куратора, наставника і т. п.;

в) запровадження громадського контролю за додержанням правових норм у сфері побуту, довкілля, боротьби з пияцтвом, наркоманією тощо;

г) проведення рейдів, патрулювання у громадських місцях для зміцнення правопорядку.

Попереджувальна діяльність громадськості весь час модернізується і вимагає належного інформаційно-аналітичного та методичного забезпечення, що покладається на правоохоронні органи. Останнім, як відомо, відводиться головна роль у боротьбі зі злочинністю як спеціальним суб'єктам профілактики. Залежно від завдань, поставлених перед тим чи іншим правоохоронним органом, теорією і практикою вироблені відповідні форми їх попереджувальної діяльності. Так, Закон України "Про прокуратуру" встановлює, що її діяльність спрямована на всебічне зміцнення законності, охорону суспільного ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян. З цього положення випливає, що віктимологічна профілактика пронизує всі функції прокуратури, виступає завданням, яке підлягає вирішенню на кожному напрямі її діяльності. Закон визначає також форми попереджувальної діяльності органів прокуратури. Основною з них є загальний нагляд за виконанням законів. З найбільш значимих виділимо: нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства; нагляд за виконанням законів при розгляді кримінальних справ судами; виявлення чинників, що обумовлюють