публічною пропозицією укласти договір, незалежно від зазначення ціни та інших істотних умов договору, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу. Друга стадія укладення договору роздрібної купівлі-продажу – прийняття покупцем пропозиції, тобто акцепт. Надзвичайно важливою є та обставина, що продавець не має права відмовити такому покупцеві в укладенні договору.
Своєрідно тут також проявляється акцепт покупцем. Він може самостійно відібрати товар у спеціальний кошик (при самообслуговуванні), вказати продавцеві щоб відклав товар тощо. Укладення договору вважатиметься завершеним у разі сплати обумовленої ціни, а якщо продаж здійснюється з використанням контрольно-касового апарату – з моменту касового оформлення.
2.4. Істотні умови договору роздрібної купівлі-продажу
В юридичній літературі висловлювалася думка про те, що договір роздрібної торгівлі має вважатися укладеним у момент відібрання товару покупцем або на його прохання продавцем [15, 122]. Помилковість такої позиції очевидна, адже у такому випадку покупець був би зобов'язаний оплатити товар і прийняти його. Проте, як відомо, покупець може у будь-який момент повернути відібраний товар, не оплативши його. Інша справа, що продавець зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу з покупцем щодо відібраного останнім товару.
Істотними умовами договору роздрібної купівлі-продажу є умови про предмет, ціну, а в деяких випадках і про строк. Умова про строк є істотною при здійсненні купівлі-продажу в кредит. Торгівля товарами у кредит здійснюється відповідно до Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р [7]. Як правило, вимоги щодо предмета завчасно визначаються законодавчими актами.
У новому ЦК України сформульовано особливості договорів купівлі-продажу з умовою про прийняття покупцем товару у встановлений строк (ст. 703), за зразками (ст. 704), з використанням автоматів (ст. 705), з умовою про доставку товару покупцеві (ст. 706) і відповідно встановлено порядок їх укладення та використання.
Новою для цивільного прав є конструкція договору "найму-продажу", за яким до переходу до покупця права власності на переданий йому товар покупець є наймачем цього товару і стає його власником з моменту оплати товару, якщо інше не встановлено договором (ст. 707 ЦК України) [1].
Проаналізувавши всі аспекти правового значення договору купівлі-продажу, їх можна узагальнити.
Договір роздрібної купівлі-продажу, як і будь-який інший договір купівлі-продажу, є похідним способом (правовою підставою) набуття громадянами та іншими суб'єктами права власності. Він підтверджує наявність зобов'язальних правовідносин між торговельним підприємством та покупцем.
На наш погляд, існуючий порядок оформлення договірних відносин у роздрібній торгівлі є оптимальним і не потребує кардинальних змін, оскільки встановлення додаткових процедур щодо оформлення договору лише гальмувало б товарообіг. Водночас було б доцільно передбачити в Законі України "Про захист прав споживачів" правило про те, що при продажу товарів високої вартості на вимогу покупця продавець зобов'язаний укласти письмовий договір купівлі-продажу.
Договір роздрібної купівлі-продажу служить належною правовою гарантією захисту порушених прав громадян-споживачів. Договір роздрібної купівлі-продажу має ознаки публічного договору, а тому умови договору, що обмежують права покупця — фізичної особи, порівняно з правами, встановленими ЦК України та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними (ст. 700 ЦК).
Аналіз законодавства, що регулює відносини роздрібної купівлі-продажу, засвідчує, що покупцям-громадянам законодавчо надаються певні привілеєві права, а торговельним підприємствам встановлюються додаткові обов'язки, оскільки для останніх торговельне обслуговування населення є їх основною професійною діяльністю. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі (в тому числі покупці), які перебувають на території України, під час придбання товарів для задоволення своїх побутових потреб мають, зокрема, право на:
державний захист своїх прав;
гарантований рівень споживання;
належну якість товарів, торговельного та інших видів обслуговування;
безпеку товарів;
необхідну, доступну й достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів;
відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я товарами у випадках, передбачених законодавством;
об'єднання в громадські організації споживачів.
Права покупців-споживачів на одержання від продавця інформації про товар закріплено також у ст. 702 нового ЦК України.
Закон України "Про захист прав споживачів" особливо докладно регулює відносини, пов'язані зі здійсненням споживачем прав у разі придбання ним товару неналежної якості. Споживач, як вже зазначалося, має право на придбання товару, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого законодавством, а в разі його відсутності — договором.
Гарантійний строк зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару. Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна та навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який вважається гарантійним.
Гарантійні строки щодо речей, що їх продають через роздрібні торговельні організації, обчислюються з дня роздрібного продажу. Строк придатності обчислюється від дати виготовлення, яка зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом, протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для використання (ст. 13 Закону України "Про захист прав споживачів"). При цьому на перебіг строку придатності не повинна впливати та обставина, що той чи інший конкретний товар може зберігати свої споживні якості і після того, як цей строк минув [5].
У разі коли момент укладення договору купівлі-продажу і момент передачі товару споживачеві (покупцеві) не збігаються, гарантійні строки обчислюються від дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки чи складання — від дня їх здійснення. Якщо цей