Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення ним квитанції, товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів з гарантійними строками — технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює.

У продажу можуть бути також товари, на які гарантійні строки не встановлено. Щодо таких товарів споживач має право пред'явити відповідні вимоги продавцеві, якщо недоліки були виявлені протягом шести місяців, а щодо нерухомого майна — не пізніше трьох років від дня їх передачі споживачеві.

Принципово новим для цивільного права України стало положення ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" про те, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну покупця (споживача) продукцією, яка містить конструктивні, виробничі, рецептурні або інші недоліки, якщо законодавством не передбачено вищої міри відповідальності. Причому право на таке відшкодування визнається і за тим потерпілим споживачем, який не перебував у договірних відносинах з продавцем. Правда, і раніше чинне законодавство прямо не заперечувало можливості відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю або майну покупця використанням товару неналежної якості. Така шкода могла розглядатися як різновид збитків. Однак відсутність безпосереднього правового регулювання таких відносин позбавляла, як правило, потерпілих покупців надійного правового захисту. Суди приймали до розгляду переважно позови громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їхньому майну внаслідок самозаймання телевізорів, якщо таке траплялося в період гарантійного строку. Інакше розв'язано це питання в Законі України "Про захист прав споживачів", відповідно до ст. 10 якого шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача, підлягає відшкодуванню, якщо вона настала протягом установленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено — протягом 10 років з часу виготовлення товару. Відзначаючи в цілому позитивне значення наведеної норми для захисту прав громадян, не можна обійти увагою той факт, що у викладеній редакції вона дає змогу виготовлювачам продукції встановлювати якомога нижчий строк експлуатації її з метою скоротити строк можливої відповідальності перед споживачами.

2.5. Припинення договору роздрібної купівлі-продажу та відповідальність сторін за його порушення

У ст. 713 ЦК України лише в загальній формі передбачається відповідальність за шкоду, заподіяну товаром неналежної якості. Згідно з цією статтею шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням або смертю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовується продавцем або виготовлювачем товару відповідно до глави 82 цього Кодексу ("Завдання шкоди").

Окремо в Законі України "Про захист прав споживачів" наголошується на правових наслідках порушення права споживача на інформацію про товари (ст. 18). Зокрема, якщо надання недостовірної або неповної інформації про товар, а також про виготовлювача (продавця) спричинило придбання товару, який не має необхідних споживчих властивостей, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків. Підлягають відшкодуванню винною особою також збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в результаті недобросовісної реклами.

При розгляді вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про товари чи недобросовісною рекламою, має діяти припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, які він набуває.

Привілеєві права покупців, які не властиві звичайним зобов'язальним відносинам, передбачені ст. 20 Закону України "Про захист прав споживачів". Відповідно до цієї статті споживач (покупець) має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Таке право він може реалізувати протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, якщо товар не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві. У разі відсутності на момент обміну аналогічного товару споживач може або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі купівельної ціни, або обміняти товар на аналогічний при наступному надходженні відповідного товару у продаж. Така норма є також у новому ЦК України (ст. 709).

Допустимість обміну (повернення) товарів належної якості фактично надає покупцеві правові переваги порівняно з продавцем, який зобов'язаний задовольнити зазначені вимоги покупця, незважаючи на відсутність з його боку будь-якого порушення умов договору і згоди на задоволення таких вимог. Тому, на наш погляд, правову ситуацію, за якою покупець здає всупереч волі продавця товар належної якості і вимагає повернення купівельної його вартості, слід розглядати як одностороннє розірвання договору без достатніх на це підстав, що водночас суперечить основоположним принципам зобов'язального права, яке не передбачає безпідставного одностороннього розірвання договору. За таких умов лише продавець має право встановити для покупця пільгові умови щодо обміну (повернення) куплених товарів належної якості [11, 427].

Законом України "Про захист прав споживачів" врегульовано й інші відносини, пов'язані із захистом прав покупців, компенсуванням моральної шкоди, відповідальністю за порушення законодавства про захист прав споживачів тощо.

До прийняття Закону України "Про захист прав споживачів" відносини між продавцями і покупцями в роздрібній торгівлі були певною мірою врегульовані Типовими правилами обміну промислових товарів,