Доказування як процесуальна діяльність
ПЛАН
Стр.
ВСТУП 3
1. ДОКАЗУВАННЯ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У ЗВ’ЯЗКУ З РОЗСЛІДУВАННЯМ І РОЗГЛЯДОМ У СУДІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ 4
2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ (ЕТАПИ) ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЖНОГО З ЕЛЕМЕНТІВ У ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ 9
3. СУБ'ЄКТИ ДОКАЗУВАННЯ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ 18
4. ОБОВ’ЯЗОК ДОКАЗУВАННЯ І ПРЕЗУМПЦІЯ
НЕВИНУВАТОСТІ 26
ВИСНОВОК 29
НОРМАТИВНІ АКТИ ТА ЛІТЕРАТУРА 31
ВСТУП
Кожний злочин завжди залишає певну сукупність слідів в оточуючому нас світі, їх можна поділити на дві групи.
Перша група слідів це сліди, залишені подією злочину в пам'яті людей, що зіткнулися із злочинним діянням або з його наслідками (ідеальне відображення). Друга група слідів - це зміна матеріальних об'єктів, мате-ріального середовища (матеріальне відображення).
Сліди злочину в зовнішньому світі складають той фактич-ний матеріал, за допомогою якого слідчий та суд встановлю-ють об'єктивну істину.
Діяльність слідчого, органів дізнання, прокурора або суду не можна розглядати як заволодіння готовими, існуючими в природі доказами. Цей процес включає у себе активну діяльність з пошуку джерел інфор-мації, їх дослідження, закріплення (фіксації) отриманих даних у матеріалах справи тощо. Іншими словами, доказування має пізнавально-засвідчувальний характер. Доказування не обме-жується пізнанням істини для себе. Воно спрямоване також на те, щоб цю істину донести до всіх. У цьому розумінні воно має характер вторинного відображення.
За допомогою доказування начебто пе-рекидається місток від явищ, що безпосередньо сприймаються слідством, до адресата. Доказування виступає як єдність пізнавальної та засвідчувальної діяльності, що проявляється в документуванні (фіксації) в установленій формі фактичних да-них.
З іншого боку, доказування - це не тільки пізнавально-засвідчувальна діяльність, але й діяльність, що здійснюється в передбаченому законом порядку, у визначеній законом проце-суальній формі.
Враховуючи важливість та специфіку вказаного інституту у кримінальному у процесі України, у даній роботі будуть висвітлені такі основні питання, як поняття та сутність доказування, його елементи (етапи), суб’єкти, а також проблеми, пов’язані з обов’язком доказування та презумпцією невинуватості.
1. ДОКАЗУВАННЯ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ЯКА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ У ЗВ’ЯЗКУ З РОЗСЛІДУВАННЯМ І РОЗГЛЯДОМ У СУДІ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
Доказування — це діяльність суб'єктів кримінального процесу (слідчих, прокурорів, суддів, потерпілих, обвинуваче-них, захисників тощо) по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів та їх процесуальних джерел, а також формулю-вання ними на цій підставі певних тез (наприклад, про винність або невинність даної особи) і наведення аргументів для обґрунтування з метою встановлення обставин, які мають значення для прийняття законного і справедливого рішення.
Кримінально-процесуальне доказування регулюється норма-ми КПК, які в своїй сукупності називаються доказовим правом. До системи норм даного права входять: а) глава 5 "Докази"; б) норми-принципи кримінального процесу; в) норми, які передба-чають права й обов'язки суб'єктів кримінального процесу; г) норми, що регулюють слідчі (судові) та інші процесуальні дії по збиранню і перевірці доказів; д) норми, які встановлюють підстави, а також порядок прийняття і обґрунтування процесу-альних рішень.
Доказове право, суть і перебіг доказування вивчаються теорією доказів (вона ще називається вченням про докази) як складовою частиною науки кримінального процесу, причому не тільки в їх статиці, а і в динаміці та історичному розвитку. Теорія розробляє наукові рекомендації по розвитку доказового права і вдосконаленню практики його застосування суддями, слідчими органами, прокурорами, адвокатами [3, c. 86-87].
Кримінально-процесуальне доказування є специфічним різновидом пізнання дійсності. Ця специфіка зумовлена перед-усім об'єктом, завданнями і засобами пізнання, колом його суб'єктів, процесуальними сторонами і процесуальною формою.
За змістом можна виділити два види або аспекти кримінально-процесуального доказування: а) як дослідження фактичних обставин справи, що полягає в діяльності відповідних органів і осіб по збиранню, перевірці та оцінці доказів і б) як логічне і процесуальне обґрунтування певної тези, твердження, висновків, рішення в справі.
Доказування — це обов'язок органів і посадових осіб, які ведуть процес, тобто слідчих органів, прокурорів, суддів і судів (ч. 1 ст. 22 КПК) [2]. Всі ж інші учасники процесу (потерпілий та його представник, обвинувачений та його захисник тощо) мають право, але не зобов'язані братви участь у доказуванні, захища-ючи свої або представляючи процесуальні інтереси, і на них не можна перекладати обов'язок доказування.
Предмет доказування - це коло обставин, які належить встановити у кримінальній справі. Якщо метою доказування є встановлення об'єктивної істини, то предмет доказу-вання вказує на те коло обставин, які утворюють юридичне значимі елементи такої істини, а їх встановлення дозволяє розв'язати справу по суті.
Предмет доказування у кримінальній справі визначений у ст. 64 КПК України. Вона встановлює, що під час проваджен-ня попереднього слідства, дізнання та розгляду кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчи-нення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину та мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь та характер відпо-відальності обвинуваченого, а також інші обставини, що ха-рактеризують особистість обвинуваченого;
4) характер та розмір збитку, заподіяного злочином, а та-кож розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння [5, c. 498-499].
З'ясування обставин, що входять до предмета доказування, має послідовно давати відповідь на запитання класичної форму-ли юриспруденції: «Що, де, коли, ким, яким чином?» У цьому зв'язку, на наш погляд, більш логічно предмет доказування сформульований у законі стосовно стадії судового розгляду.
Ст. 324 КПК України визначає, що під час постановлення вироку суд повинен розв'язати такі питання:
1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;
2) чи містить це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;
3) чи вчинив це
