Держава та право в Стародавньому Єгипті

ПЛАН

ВСТУП с. 3

РОЗДІЛ 1.

ВИНИКНЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ с. 4

РОЗДІЛ 2.

СУСПІЛЬНИЙ ЛАД СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ с. 8

РОЗДІЛ 3.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ ЄГИПТУ с. 13

РОЗДІЛ 4.

ДЖЕРЕЛА ТА ХАРАКТЕРНІ РИСИ ПРАВА ЄГИПТУ с. 19

4.1. Поняття та види джерел права с. 19

4.2. Право власності с. 20

4.3. Зобов'язальне право с. 21

4.4. Шлюбно-сімейне і спадкове право с. 24

4.5. Кримінальне право с. 26

РОЗДІЛ 5.

ЗАНЕПАД ЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ с. 28

ВИСНОВКИ с. 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ с. 34

ВСТУП

Актуальність роботи полягає в тому, що протягом цілого сторіччя історію стародавнього Сходу, головним чином на заході, вивчали в основному з погляду розвитку політичних подій, культури і релігії стародавньосхідних народів. Але ці погляди, які використовувалися для ідеологічного обґрунтування великодержавної політики.

В межах стародавньосхідного світу не було єдиної колиски людства. Культурне життя не могло зародитися тільки в одному центрі і розповсюджуватися одним народом. Ні Центральна Азія з Паміром, ні «райський сад» Південної Месопотамії, ні прославлений Вавілон не були єдиними відвічними вогнищами, з яких, по стародавніх переказах, культура розповсюджувалася по всьому світу. Тепер уже немає ніяких сумнівів в тому, що стародавні народи, що досягли певного рівня в розвитку господарського життя і суспільних відносин, багато в чому цілком самостійно створили ті культурні цінності, які лягли в основу їхній пізнішій цивілізації.

Зростання продуктивних сил приводило до розпаду стародавнього громадського ладу і створювало економічні передумови для виникнення рабства і рабовласницької експлуатації. Так виникли стародавньосхідні деспотії, ціллю яких було збереження засад класового ладу. Розвиток господарського життя навіть за цих стародавніх часів вимагало доставки з інших країн різних видів сировини. Була необхідність експлуатувати природні багатства не тільки своєї країни, але і сусідніх територій. Нарешті, деякий прогрес в сільському господарстві і ремеслі, викликав появу надмірних продуктів, вимагав розвитку найдавнішої торгівлі.

Для того, щоб розкрити причини виникнення та основні тенденції розвитку стародавньосхідних держав, слід детально розглянути весь процес їхнього соціально-економічного розвитку. У зв’язку з цим, основною метою даної роботи буде розкриття особливостей утворення та розвитку Єгипетської держави, її соціальний та державний устрій, особливості правової системи.

РОЗДІЛ 1.

ВИНИКНЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Культура (в широкому розумінні) Стародавнього Єгипту привернула увагу й викликала захоплення уже в сиву давнину. Античні письменники, філософи, державні діячі глибоко вивчали його історію, культуру, державний устрій, право, їздили вчитися в Єгипет, використовували його здобутки й досвід у розвитку власної науки, зокрема філософії, будівництва державності, творення правової основи та ін. їхні твори та спогади, які дійшли до нас, є одним з важливих джерел знань про Єгипет. У першу чергу, це праці Геродота (V ст. до н.е.), Гекатея (IV-III ст. до н.е.), Страбона (І ст. до н.е.-І ст. н.е.), Плутарха (І-ІІ ст. н.е.).

Другим важливим джерелом знань про Єгипет є Біблія — кодекс священних книг, складений єврейськими жерцями до І ст. н.е.

Третім, найважливішим джерелом є документи, написи і пам'ятки матеріальної культури Єгипту. Велика кількість знайдених папірусів, численні написи на каменях, стінах, у гробницях, малюнки, предмети мистецтва, домашнього вжитку, релігійного культу дають можливість досить ґрунтовно вивчати історію Єгипту, в тому числі його історію держави і права. Написи, папіруси та інші пам'ятки були написані єгипетським письмом — ієрогліфами, розшифрованими у XIX ст. відомим французьким ученим-філологом, засновником науки єгиптології Жаном Франсуа Шампольйоном (1790-1832) [3, c. 172].

Єгипет розташований у долині нижньої течії ріки Нілу, в північно-східному кутку Африки. Оточений природними кордонами — морем, пустелями — він являв собою замкнену територію, зрошувану Нілом (староєгип. — Хапі). Надзвичайно родючі землі зумовили їх швидке заселення та раннє зародження цивілізації. Весняні розливи Нілу приносили з його верхів'я на поля родючий мул, що збільшував врожайність землі. У річці було багато риби, на берегах водилися птахи і звірі. Прилеглі гори містили корисні копалини — золото, олово, цинк.

Населення Єгипту становили африкано-хамітські лівійці, нубійці та азіатські семіти.

Захищеність території від ворогів, чудові природні умови, родюча земля сприяли швидкому розвитку продуктивних сил. Тут швидко зароджується приватна власність, майнова нерівність, а в середині IV тис. до н.е. — класове суспільство. В другій половині IV тис. до н.е. виникають перші державні утворення — так звані номи. Налічувалось їх понад 40. Кожне з них мало невелику територію з власним іригаційним господарством, свого правителя, своїх богів, котрих втілювали в подобу тварин, предметів тощо.

Між номами постійно точились війни — за територію, рабів, потреба в яких дедалі зростала у зв'язку з будівництвом нових іригаційних споруд, постійною боротьбою з наступом піску з пустелі, що вимагало численної робочої сили. В процесі взаємної боротьби номи почали об'єднуватися у крупніші державні організми. Централізації сприяли такі важливі фактори, як необхідність дальшого розширення і вдосконалення іригаційної системи, потреба рабів, необхідність спільного захисту від агресивних сусідів.

Поступово в долині Нілу наприкінці IV тис. до н.е. склалися дві великі держави — Північне царство по нижньому Нілу і Південне — по верхньому, між якими впродовж тривалого часу точилась боротьба за першість, поки нарешті перемогло Південне царство, і Єгипет був об'єднаний в одну державу. Це сталося приблизно в 3200 році до н.е. Цар-фараон став царем двох Єгиптів — верхнього і нижнього, носячи здвоєну корону — білу (Півдня) у формі діжки і червону (Півночі) у формі шапки [10, c. 197]. Першим царем об'єднаного Єгипту джерела називають царя Менеса.

Історія Єгипту,