жорстокої боротьби, в якій брали активну участь різні сусіди Єгипту, переслідуючи власні цілі, Єгипет відновив незалежність, але дорогою ціною: країна, де постійно точилися війни, була вщент зруйнована, населення її винищене. Це сталося при фараонах XXVI династії, які доклали багато зусиль для зміцнення держави і досягли певних успіхів. Однак в VI ст. до н.е. на Єгипет напали перси, завоювали його (525 р. до н.е.), і перський цар Камбіз проголосив себе фараоном Єгипту, започаткувавши XXVII династію [16, c. 201].
Отже, Єгипет остаточно втратив незалежність. На цьому закінчується історія держави і права Стародавнього Єгипту. З 525 р. до н.е. до македонського завоювання Єгипет був під владою персів і недовговічних династій єгипетських фараонів (XXVII-XXX), які повставали проти персів. У 332 р. до н.е. Єгипет був завойований Александром Македонським, а після його смерті опинився в руках греко-македонської династії Птолемеїв, заснованої полководцем А.Македонського Птолемеем Лагом. З 30-х років до н.е. Єгипет став римською провінцією, згодом увійшов до складу Візантії, аж поки в VII ст. був завойований арабами.
ВИСНОВКИ
Підведемо підсумки. В староєгипетській літературі знайшли відображення багато питань організації і управління державним господарством стародавнього Єгипту. Періодично проводилися переписи населення з урахуванням вікових і професійних особливостей, складалися земельні кадастри, здійснювався розрахунок матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для грандіозного іригаційного і культового будівництва. Завдяки налагодженій системі планування праці, оперативному перерозподілу трудових ресурсів стало можливим функціонування складної системи державного господарства. Була створена найскладніша басейнова система іригації, значні зрошувальні споруди, побудовані грандіозні храми і величні піраміди, які греки зарахували до найбільшого з чудес світла. В той же час цей величезний виробничий потенціал, що використався «для обслуговування» заупокійного миру, не сприяв подальшому економічному розвитку країни. Важливим досягненням духовної культури Єгипту було накопичення і передача загальних і спеціальних знань, професійної майстерності, виробничого досвіду. Проте дріб'язкова державна регламентація діяльності, преклоняння майстрів перед каноном з часом стали головною перешкодою для творчої праці. Фіскальні інтереси держави заважали підвищенню ролі приватної ініціативи, індивідуальній зацікавленості в якості, кількості і результатах праці. Чиношанування, залежність від великих і малих начальників перешкоджали розвитку особи безпосереднього виробника. Висока централізація господарства гальмувала розробку економічних питань приватного господарства і товарно-грошових відносин. Організація рабської праці не отримала значного розвитку в староєгипетській економічній думці. В кінцевому результаті все це відобразилось на упадку державності у стародавньому Єгипті. Однак, незважаючи на це, його економічний рівень розвитку, досягнення у галузі державного будівництва, юриспруденції та культурі вже десятки століть викликають захоплення у всього населення світу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник, К., 2004. – 672 с.
Всеобщая история государства и права/ под ред. К. Батыра. М.: Былина, 1995.
Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Істина, 2005. – 768 с. Ст. 190-191, 198-207.
История государства и прав зарубежных стран под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой, ч.1., Издательство Московского Университета, 1998 г.
История государства и прав зарубежных стран под ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой, ч.1., изд. "Норма", 1998 г.
История Древнего Востока под ред. В. И. Кузищина, изд.2, М., "Высшая школа", 1988 г.
Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посіб./ За ред. В.Д.Гончаренка; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Н.-д. ін-т держ. будівництва та місцевого самоврядування Акад. правових наук України. - К.: Ін Юре, 2002. - 716 с.
Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник. Вид. 4-те, доп. – К.: Атіка, 2004. – 616с.
Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій. Ч. І / Акад. держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2002. - 137 с.
Основы римского права Н. Б. Новицкий, 3-е изд., М., 1972 г.
Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права. – М.: Наука, 1981.
Рабовладельческое и средневековое государство и право стран Азии и Африки, Харьков, 1981 г.
Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студент. юрид. спец. вищ. закл. освіти.- Х.: Право, 2001.- 415 с.
Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів – 2-ге видання, перероблене та доповнене.-К.: “Ін Юре”, 2003. – 584с.
Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього Світу: Навчальний посібник у 2-х т. – Львів: “Сполом”, 1999 – т.2: Історія держави і права Стародавнього Риму – 180 с.
Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. – К., 1994.
Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти.- Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003.
Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. Под ред. З.М. Черниловского. – М., 1996.
Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. - К.: ІнЮре, 1998. Т. 1-2.
Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вентурі, 1994.