обов'язків та процесуальних дій щодо їх реалізації заінтересованої особи і суду можуть визначати зміст цивільних процесуаль-них правовідносин», - наголошує М.Й. Штефан. У всякому разі цивільні процесуальні права і обов'язки суду становлять його повноваження, а їх сукупність - компетенцію. Процесуальні права й обов'язки інших суб'єктів правовідносин визначають їхнє проце-суальне становище у цивільному судочинстві. Таким чином, цивільним процесуальним законом визначені зміст, процесуальна форма, умови і порядок виконання процесуальних дій щодо реалізації цивільних процесуальних прав. Залежно від характеру процесуальних дій їх процесуальна форма буває усною і письмовою, безпосередньою і опосередкованою, відкритою (гласною) і таємною (закритою), безперервною і перериваною (статті 6 і 159 ЦПК). Особи, які беруть участь у справі, мають широке коло та особливий характер процесуальних прав, які дозволяють їм реалізувати свої інтереси при розгляді справи.
Статтею 27 ЦПК передбачено право знімати копії з документів, долучених до справи. У зв'язку з цим суд зобов'язаний створити умови для реалізації такого права, з чим на практиці виникають труднощі. Якщо реалізації цього права вчиняються пере-пони, викликані не діями суддів у судовому засіданні, а внаслідок неналежної організації руху справи поза межами судового засідання, яка створила перешкоди до своєчасного розгляду справи, то така бездіяльність суду може бути оскаржена в порядку цивільного судочинства або, за певних умов, у порядку оскарження неправильних дій суду. Зокрема, на цю обставину вказала і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 15 січня 2004 р.
Окремо слід застерегти, що робити витяги та знімати копії можна тільки з доку-ментів, долучених до справи. На практиці буває так, що одна із сторін направляє до-кументи поштою або здає їх до канцелярії. Рішення суду про долучення цих документів до справи ще немає. А тому правильно діють ті судді, які дозволяють знімати копії або робити витяги тільки з тих документів, які до справи долучені.
У справі позовного провадження особи, які беруть участь у справі, зобов'язані по-дати для підтвердження своїх вимог або заперечень усі наявні у них докази чи повідо-мити про них суд до або під час попереднього судового засідання. В ідеалі справа мала б бути вирішена у першому ж засіданні, після попереднього судового засідання. Для цього потрібно знати і про наявність доказів, і про їх існування ще на попередньому судовому засіданні, аби суд вказав, які ще докази потрібно подати до судового засідання, щоб пра-вильно і швидко вирішити справу.
Частина 3 статті 27 ЦПК встановлює обов'язок добросовісно здійснюва-ти свої права та обов'язки. Суд повинен вимагати від осіб, які беруть участь у справі, щоб вони добросовісно користувалися своїми процесуальними правами та належно ви-конували свої обов'язки.
Сторони, їх адвокати, інші особи повинні усвідомлювати, що з того арсеналу прав та обов'язків, який є у їх розпорядженні, потрібно використовувати найбільш ефективні форми. Якщо в судовому засіданні звукозапис не проводиться, то, заявля-ючи клопотання, доцільно його всебічно обґрунтовувати та подавати у письмовому вигляді. Усні пояснення доцільно доповнювати письмовими та заявляти про їх долу-чення до справи. Виступи у дебатах також доцільно викладати у письмовому вигляді та просити суд долучити їх до справи. Подаючи клопотання про витребування або приєднання доказів, доцільно вказувати, які конкретно обставини підтверджує той чи інший доказ.
Сторона, її адвокат дають оцінку доказів у тих документах, які вони подають до суду, а також в усних поясненнях. Визначальною є тільки оцінка суду, але висловлені стороною, її адвокатом міркування щодо тих чи інших обставин і доводи враховують-ся судом при прийнятті рішення.
2. ІНШІ УЧАСНИКИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ВІДНОСИН
Відповідно до ст. 46 ЦПК України учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, осо-ба, яка надає правову допомогу.
Ці особи здійснюють у суді допоміжні функції або виступають джерелом доказової інформації.
2.1. Секретар судового засідання
Секретар судового засідання:
1) здійснює судові виклики і повідомлення;
2) перевіряє наявність та з'ясовує причини відсутності осіб, яких було викли-кано до суду, і доповідає про це головуючому;
3) забезпечує фіксування судового засідання технічними засобами;
4) веде журнал судового засідання;
5) оформлює матеріали справи;
6) виконує інші доручення головуючого, що стосуються розгляду справи.
Секретар судового засідання може уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі судового засідання.
Можливо, було б точніше віднести секретаря судового засідання до складу суду. На секретаря покладено важливі функції з підготовки і фіксування судового процесу, ведення журналу (протоколу) судового засідання, оформлення матеріалів справи, вико-нання інших доручень головуючого, що стосуються розгляду справи. Секретар наділе-ний правом уточнювати суть процесуальної дії з метою її правильного відображення в журналі судового засідання. Це частина судової діяльності. Секретар постійно спіл-кується із суддею, і, виконуючи доручення головуючого, він може знати ті обставини підготовки справи до слухання, про які не завжди повинні знати сторони або одна із сторін. Секретар, на відміну від сторін та інших учасників процесу, має повсякчасний доступ до судді та в той чи інший спосіб може впливати на нього.
Секретар постійно спілкується зі сторонами та учасниками процесу. В окремих судах була поширеною практика, коли секретарі судових засідань готували за плату нескладні позовні заяви про розірвання шлюбу, поділ майна, а потім лобіювали цей про-цес у суді. З огляду на невисоку заробітну плату секретаря судді закривали очі на такі його явно незаконні дії.
Адвокати, які знали про це, не дуже протестували,