Іноді суд може і сам дійти висновку, що особа не може сприймати ті чи інші об-ставини. Наприклад, особа з повною сліпотою не може через фізичну ваду підтвер-дити обставини, які можна встановити тільки за допомогою органів зору. Але ця ж особа може підтвердити обставини, сприйняті на слух. Однак коли йдеться про осіб, які перебувають на психіатричному обліку чи лікуванні, то в цих випадках доцільно мати висновок лікаря, оскільки не всі особи, які перебувають на психіатричному об-ліку або знаходяться на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, не здатні правильно сприймати обставини.

Правило частини 2 статті 51 ЦПК надає пріоритет службовій таємни-ці перед обов'язком дати свідчення суду. Це правило відкриває широкі можливості для ухилення від дачі показань посиланням на службову таємницю. Адже посадові особи підприємств та організацій (директори, головні бухгалтери, інші виконавці) зможуть через неточність частини 2 статті 51 ЦПК, посилаючись на службову таємни-цю, ухилятись, від дачі важливих для вирішення справи доказів. Законодавець у даному разі не врахував пріоритету встановлення фактичних обставин перед службовою або навіть державною таємницею. Очевидно, потрібно було подати перелік осіб, які не мо-жуть бути допитані як свідки, які не тільки з правових, але й етичних міркувань не можуть розкривати таємницю, а не встановлювати загальне правило.

Більш точно викладене аналогічне правило у ЦПК РФ, що дає конкретний перелік осіб, які не можуть бути допитані як свідки. Так, стаття 69 ЦПК РФ встановлює правило, що не підлягають допиту в якості свідків «представники у цивільній справі або захисники у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника або захисника».

Толова Верховного Суду Ізраїлю Аарон Барак звертає увагу на ці проблеми. Так, в Ордонансі про докази, прийнятому в Ізраїлі, встановлено, що «необхідність у розголо-шенні в інтересах справедливості переважує зацікавленість у нерозголошенні» ш.

Не можуть бути допитані в якості свідків священнослужителі - про відо-мості, одержані ними на сповіді віруючих, професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення у нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення рішення чи вироку. У Росії до цих осіб також віднесені депутати законодавчих органів - з питань, які стали їм відомі у зв'язку з депутатською діяль-ністю, та Уповноважений з прав людини - стосовно відомостей, які йому стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Цінність безпеки держави і публічного порядку, а також громадської безпеки може конкурувати зі свобо-дою слова, свободою інформації. Принципи чесності юридичного процесу і доброго імені особи можуть входити у суперечність з принципом свободи слова. Так і інтереси правосуддя вимагають певного балансу з необхідністю розголошення певних даних в інтересах справедливості.

Особи, які мають дипломатичний імунітет, не можуть бути допитані як свідки без їхньої згоди, а представники дипломатичних представництв - без згоди дипломатичного представника. У разі, коли необхідно з'ясувати, чи має певна особа дипломатичний імунітет, можна звернутись із запитом до МЗС України. Зокрема, це можуть зробити адвокати при підготовці позовної заяви.

Згідно ст. 52 ЦПК фізична особа має право відмовитися давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич цих осіб).

Особа, яка відмовляється давати показання, зобов'язана повідомити причини відмови.

Особа, яка відмовляється давати показання, повинна повідомити причини відмови.

2.4. Експерт

Експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з пи-тань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Зако-ном України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, а у разі необхідності - роз'яснити його.

Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це від-повідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи; спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також іншими учас-никами цивільного процесу, за винятком дій, пов'язаних з проведенням експертизи; розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

Експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним ек-спертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями.

Експерт не має права передоручати проведення експертизи