У разі постановления ухвали суду про припинення проведення експертизи, екс-перт зобов'язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використо-вувалися для проведення експертизи.

Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;

3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;

4) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предме-та й об'єктів дослідження;

5) задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

6) користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про су-дову експертизу».

Експерт має право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду.

Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

За завідомо неправдивий висновок або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків експерт несе кримінальну відповідаль-ність, а за невиконання інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.

Законодавець визнав за необхідне дати визначення того, хто може бути експертом, його права та обов'язки. У цивільному процесі України це новація, яка дає можливість більш точно орієнтуватись у питаннях призначення експертизи та передбачає певні особливості, притаманні тільки цивільному процесу при вирішенні питання про призна-чення експертизи. За сучасних умов і з урахуванням тих змін, які сталися у зв'язку з прий-няттям Цивільного та Сімейного кодексів, роль експертних висновків зростає.

Так, у частині 2 статті 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані від-повідно до ЦПК України. Якщо за статтею 53 КпШС суд міг встановити батьківство лише за наявності однієї з чотирьох обставин, то тепер доказом походження дитини можуть бути будь-які відомості, які з достовірністю засвідчують походження дитини. Тому правильно зазначає професор 3. Ромовська, що «в сучасних умовах основним дока-зом батьківства буде висновок судово-генетичної експертизи».

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань ма-теріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (стат-тя 1 Закону «Про судову експертизу»). Але судова експертиза використовується не тільки у кримінальних, але й у цивільних справах. Саме тому законодавець дав розгор-нуту характеристику того, хто може бути експертом у цивільній справі, а також його прав та обов'язків.

У цивільному процесі експертиза є дослідженням наданих судом об'єктів, яке проводить-ся на базі спеціальних знань, для з'ясування відомостей про факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Таке дослідження здійснюється у певному процесуальному порядку та з дотриманням встановлених у цивільному процесі правил.

У цивільному судочинстві найчастіше зустрічаються почеркознавчі, товарознавчі, будівельно-технічні, судово-психіатричні, психологічні експертизи. Нерідко викорис-товуються і комплексні експертизи, до яких залучені спеціалісти різних галузей. Так, у справах про стягнення моральної шкоди практикують залучення лікарів різних спе-ціальностей, в тому числі психологів. У справах про захист честі та гідності актуаль-ною є психолого-лінгвістична експертиза тощо.

Як експерт може залучатися особа, яка від-повідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. Отже, дана стаття є бланкетною і, по суті, встановлює монополію судових експертів, які занесені до державного реєстру.

Встановлено, що експерт зобов'язаний з'явитися за викликом суду, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на за-дані йому питання, а у разі необхідності -роз'яснити свій висновок.

Як правило, письмовий висновок складається з трьох частин: вступної, дослід-жувальної та заключної. У вступній частині вказують найменування експертизи, її порядковий номер, а також чи вона є повторною, додатковою або комплексною. Подається також перелік одержаних для дослідження матеріалів та вказуються пи-тання, поставлені на вирішення експерта.

У другій частині описують процес дослідження матеріалів, результати досліджен-ня, подають наукове пояснення встановлених фактів, описують методи та технічні прийоми, використані експертом.

У заключній частині експерт формулює свої висновки, викладаючи їх у порядку по-ставлених судом запитань. Як правило, висновок містить : 1) категоричний (позитив-ний або негативний) висновок; 2) імовірний висновок; 3) висновок експерта про немож-ливість дати відповідь на поставлені питання при наданні певних вихідних даних.

Така структура висновку дозволяє суду та учасникам процесу швидше і точніше сприйняти висновок.

Експерт повинен забез-печити збереження об'єкта експертизи. Експерт повинен попередити суд, що проведення дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей, і одержати відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою.

ЦПК встановлює ряд заборон для експерта. Пору-шення їх може бути підставою для визнання висновку експертизи таким, що одержаний з порушенням встановленого порядку, а відтак визнання його неналежним доказом. Правило про те, що експерт не має права за власною ініціативою збирати ма-теріали для проведення експертизи, слід розуміти так, що це стосується матеріалів, які є об'єктом (предметом) експертизи. їх експерту повинен передавати суд, а учасни-ки процесу можуть надавати ці матеріали експерту через суд.

Як матеріали для прове-дення експертизи можуть тлумачитись різні хімічні реактиви та інші компоненти, необхідні для самого дослідження, а також прилади (наприклад, мікроскопи), за допомо-гою яких проводиться дослідження. Слід дійти очевидного висновку, що правило про те, що експерт не може за власною ініціативою збирати матеріали для проведення екс-пертизи, не стосується підсобних матеріалів, за допомогою яких, власне, проводиться дослідження.

Експерт може спілкуватися