Експерт немає права розголошувати відомості, відомі йому у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти про результати експертизи будь-кому, крім суду. Пору-шення цього правила може бути предметом окремої ухвали суду.

Нерідко експертні установи проводять дослідження на запит адвоката. Таке дослід-ження не є висновком експерта, але в експерта, який на договірних засадах проводив до-слідження, може сформуватися певна думка щодо тих обставин, які були встановлені під час дослідження. Тому слід визнати правильною практику, коли проведення експерти-зи доручається іншій особі, ніж та, що проводила дослідження.

Про неможливість проведення експертизи через відсутність необхідних знань або без залучення інших експертів необхідно невідкладно повідомляти суд. У цьому ви-падку суд повинен визначитись у судовому засіданні за участю сторін про доручення провести експертизу іншому експерту, або про призначення комплексної експертизи, або вжити інших заходів з урахуванням повідомлення експерта.

Уразі сумніву щодо змісту доручення та його обсягу експерт звертається до суду про уточнення завдання або повідомляє суд про неможливість проведення експертизи за заданими питаннями. Розгляд цих питань слід проводити у судовому засіданні за участю сторін. При цьому вирішується питання про можливість доручення проведен-ня експертизи іншому експерту або експертній установі чи уточнення завдання про експертне дослідження з урахуванням думки сторін та інших учасників процесу.

За статтею 128 СК підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. «Відбір матеріалів для судово-генетичної експерти-зи може проводитись лише у присутності матері, дитини та відповідача. Оскільки примусовий привід відповідача законом поки що не передбачений, він може бути лише притягнутий до відповідальності за неповагу до суду. Якщо і це не дасть бажаного результату, суд матиме право визнати батьківство відповідача на підставі його поведінки, яка може бути розцінена як підтвердження його батьківства».

З метою усунення подібних ситуацій за пропозицією професора Зорислави Ромовської до ЦПК було включено статтю 146, частина 2 якої встановлює, що у разі ухилення від проведення судово-біологічної експертизи (судово-генетичної експерти-зи) суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи (ст. 146 ЦПК).

Життя багатогранне. У випадках, коли і в разі приводу відповідача матеріал для проведення генетичної експертизи не одержано, суд вправі вирішувати питання про визнання батьківства на підставі наявних доказів та поведінки відповідача. В даному разі існує колізія інтересів між недоторканістю особи й інтересами сім'ї та дитини. Закон надає перевагу інтересам дитини.

Експерт повинен провести дослідження особисто і не має права передоручати проведення експертизи іншій особі. Порушення цього правила може бути підставою для визнання експертизи недопустимим доказом.

В окремих випадках суд може постановити ухвалу про припинення проведення експертизи (наприклад, уразі досягнення мирової угоди сторін, визнання позову тощо). У цьому разі експерт зобов'язаний негайно повернути суду матеріали та інші докумен-ти, що використовувались ним для проведення експертизи.

Експерт має й інші права, визначені у Законі «Про судову експертизу». Суд повинен забез-печити реалізацію експертом його прав, а також його право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Як правило, сторона, яка заявляє клопотання про проведення експертизи, повинна внести орієнтовну вартість експертизи на депозит суду. Проведення оплати роботи експерта безпосередньо сторонами слід вважати неправильним. Оплату має здійснювати суд з кош-тів, внесених на депозит суду. На жаль, питання про внесення коштів на депозит суду, оплату виконаної роботи та компенсацію витрат належно не врегульовані.

Експерт має право відмовитись від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладе-них на нього обов'язків. Така заява подається до суду і має бути мотивованою.

Частина 13 статті 53 ЦПК наголошує на відповідальності експерта. Певного навантаження ця норма не несе і по суті є зайвою у ЦПК. З нею або без неї експерт несе кримінальну та іншу відповідальність. Більше того, вона є неточною. Експерт може нести кримінальну відповідальність не тільки за завідомо неправдивий висновок або за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, але і, наприклад, за злочинну недбалість тощо.

2.5. Спеціаліст

Відповідно до ст. 54 ЦПК спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесу-альних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час вчинення про-цесуальних дій не замінює висновку експерта.

Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати на задані су-дом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.

Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної робо-ти та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Спеціаліст - особа,