Щодо Верховного Суду України, то він визначив, що інші (ніж адвокати) фахівці в га-лузі права мають право на надання правової допомоги на підставі спеціального закону, і вони повинні підтверджувати свої повноваження захисника документами, визначеними спеціальним законом (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»).

Стаття 56 ЦПК регулює питання щодо фахівців права у цивільному судо-чинстві. Але і ця стаття відсилає до закону, за яким фахівець у галузі права має право на надання правової допомоги. Тому потреба у спеціальному Законі «Про правову допо-могу» залишається. Такий закон міг би зняти існуючі проблеми та суперечки.

Заслуговує на увагу і право надання правової допомоги в рамках ЦПК визначними юристами, кандидатами та докторами наук, як це має місце у Федеративній Республіці Німеччини.

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі юридичні послуги: консультації з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів особи, яка перебуває у складних життєвих обставинах, сприян-ня застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо).

Суб'єктами, що надають соціальні послуги, є державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані цен-тральним, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (недержавні суб'єкти), фізичні особи. Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах (стаття 6 Закону «Про соціальні послуги»).

Особа, яка надає правову допомогу, має обмежені права: знайомитися з матеріа-лами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутньою в судовому засіданні. Така особа допускається у процес за ухвалою суду, на підставі заяви особи, яка бере участь у справі. Право заявляти клопотання, подавати докази, давати усні та письмові пояснення, задавати запитання іншим осо-бам тощо для осіб, які надають правову допомогу в порядку статті 56 ЦПК, не перед-бачено. По суті, така особа виконує пасивну, допоміжну функцію консультанта при особі, яка бере участь у справі.

Отже, надавати правову допомогу можна як сторо-нам, так і представникам сторін та третіх осіб, законним представникам та органам і особам, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

У правовій літературі висловлена - думка: «можна однозначно говорити про те, що стаття 56 ЦПК, яка визначає правове становище особи, що надає правову допомогу, до введення спеціального закону... застосовуватись не може». Вважаю, що така позиція є спірною. Стаття 6 Закону «Про соціальні послуги» передбачає надання юридичних послуг як різновиду соціальних послуг, а саме: надання консультацій з пи-тань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебува-ють у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інте-ресів особи тощо). Отже, посилаючись на цей Закон, можна вступати в судовий процес і надавати правову допомогу, навіть у статусі, прирівняному до статусу адвоката. Для цього, щоправда, є кілька умов. Потрібно, щоб залучила такого спеціаліста (або він є її членом) організація, яка має право на надання соціальних послуг, і щоб право надава-ти такі послуги було передбачено статутом цієї організації. З 24.06.2004 р. діяльність з надання соціальних послуг підлягає ліцензуванню. Тому суд, допускаючи спеціаліста до участі у справі, повинен перевірити статутні документи такої доброчинної організа-ції та наявність у неї ліцензії.

Разом з тим ліцензія потрібна для тих, хто виявив бажання надавати соціальні (в тому числі юридичні) послуги на професійній основі. Отже, якщо фізична особа виявила бажання надати юридичну допомогу в разовому порядку, то можна дійти висновку, що в цьому випадку така особа може вступити в судовий процес (у тому числі кримінальний) на підставі статті 6 Закону України «Про соціальні послуги».

ВИСНОВОК

Отже, відповідно до ЦПК України учасниками цивільного процесу, до інших осіб, які беруть участь у справі відносяться: секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, осо-ба, яка надає правову допомогу. Вказані особи, як і інші суб’єкти цивільно-процесуальних відносин відіграють важливу роль у відправленні правосуддя.

Функції з підготовки і фіксування судового процесу, ведення журналу (протоколу) судового засідання, оформлення матеріалів справи, вико-нання інших доручень головуючого, що стосуються розгляду справи покладаються на секретаря судового засідання, який є працівником суду.

Працівником суду є також і судовий розпорядник. Він забезпечує належ-ний порядок у судовому засіданні, визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання, оголошує про вхід та вихід суду та пропонує при-сутнім встати, виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги, слідкує за порядком у залі судового засідання, запрошує свідків до залу та виконує розпоряджен-ня головуючого до приведення їх до присяги.

Практично розгляд жодної цивільної справа не обходиться без свідка, яким може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. ЦПК України встановлює ряд вимог, яким повинен відповідати свідок. Лише їх сукупність надає йому такого правового статусу.

Експертом є особа,