Відмінність між абсолютними і відносними правами - в самому характері зв'язку, що сполучає в обох випадках управомоченого зі всім суспільством. В одному випадку - зв'язок зі всім суспільством є прямим, безпосередньою; в іншому випадку - він є прямим і безпосереднім лише з «одною» особою і опосередкованим (непрямим,) зі всіма іншими особами.

Необхідно значно скоротити число абсолютних прав. Цілий ряд прав, які визнаються в даний час абсолютними (речовими), такими насправді не є, оскільки, по своєму суб'єктному складу, по своїй структурі, по характеру соціального зв'язку вони належать до абсолютно іншого типу, до типу відносних прав. Сюди відносяться, зокрема, право забудови, право застави і інші права, майже всі так звані «обмежені речові права», jura in re. Всі ці права слід перекваліфіковувати і перевести з абсолютних у відносні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Цивільний кодекс України від 16 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003 - № 40-44. - ст. 356.

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М., 2002.

Венедиктов А.В. Государственная социалистическаясобственность. – М., 1948.

Генкин Д.М. Право собственности в СССР. – М., 1961.

Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв.ред. Е.А. Суханов. 2-е изд. – М., 2002.

Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М., 2000.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.

Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Проблемы современного гражданского права: Сборник статей / Отв. ред. В.Н. Литовкин, В.А.Рахмилович. - М., 2000. – С. 295.

Ефимова Л.Г. О соотношениивещных и обязательственных прав // Государство и право. – 1998. - №10. – С. 37-38.

Иоффе О.С. Избранные работы по гражданскому праву. – М., 2000.

Кочеткова Ю.А. Соотношение вещно-правовых и обязательственно-правовых способов защиты права собственности: древнеримские истоки и современная Россия //Актуальные проблемы гражданского права. Вып.2 / Под ред. М.И. Брагинского. – М., 2000.

Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб., 2002.

Малиновский Д.А. О классификации субъективных гражданских прав //Юрист. – 2002. - №3. – С. 17.

Маттеи У., Суханов Е.А. Основные положения права собственности. – М., 1999.

Победоносцев К.П. Курс гражданского права. Первая часть: Вотчинные права. – М., 2002.

Покровский И.А. Основные проблемы гражданскогоправа. – М., 1998.

Пухта Г.Ф. Курс римского гражданского права. Том I. – М., 1974.

Райхер В.К. Абсолютные и относительные права (К проблеме деления хозяйственных прав) // Известия экономического факультета Ленинградского политехнического института. 1928. Вып.1 (XXV). – С. 278.

Селіванов В.М. Методологічні аспекти аналізу трансформації відносин власності в Україні // Економіко-правові проблеми трансформації відносин власності в Україні. – К., 1997. – C. 74-75.

Синайский В.И. Русское гражданское право. – М., 2002.

Скловский К.И. Собственность в гражданском праве. – М., 2000.

Суханов Е.А. Основные положения права собственности. – М., 1999.

Тархов В.А., Рыбаков В.А. О понятии права собственности // Юрист. – 2002. - №4. – С. 17.

Флейшиц Е.А. «Абсолютная» природа права собственности // Проблемы гражданского и административного права. - Л., 1962. – С. 226-233.

Цивільне право України. Під ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Харків, 2000.

Цивільне право України: підручник. Книга 1. Під ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., 2002.

Чередникова М.В. О вещных правах по Гражданському кодексу Российской Федерации // Актуальные проблемы гражданского права / Под.ред. С.С. Алексеева. – М., 2000. – С. 109-110.

Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. – М., 2001.