Злочини цього виду створюють також діяння які характеризую-ться як «погроза», «заклики», «змова» та ін. Детальніше це питан-ня буде розглянуто в темі «Стадії злочину».

Одночасно не може бути сприйнятою позиція П. С. Матишевського, який узагалі заперечував існування групи усічених злочи-нів. Можливо, дійсно сам термін «усічений» не є досконалим (хоча і загальновизнаним протягом багатьох років) і запропонова-ний термін «особливий» є більш сприйнятливим. Тер-мін не визначає змісту поведінки, яка визнається злочинною. А те, що існує специфіка злочинів, які сьогодні визначаються як «усіче-ні», визнається більшістю вчених криміналістів [20, c. 72].

За способом опису в законі склади злочинів поділяються на:

прості;

складні.

Прості - це склади злочинів, які визначаються одиничністю всіх його елементів і передбачають один об'єкт посягання, одне діяння, одну форму вини (ст. 185 ч. 1 КК «Крадіжка»).

Складні - склади злочинів, які передбачають подвійність одно-го з його елементів: дві або більше дій; дві форми вини та ін. (напр., ст. 263 КК України).

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки викладеного у даній роботі, можна прийти до таких висновків.

Найважливіше практичне значення для кваліфікації злочинів має їх поділ на діяння з матеріальним та формальним складом.

Матеріальні склади злочинів - це такі склади злочинів у яких момент закінчення злочину співвідноситься з моментом настання шкідливих наслідків. До цієї групи складів злочинів належать, зо-крема, всі види вбивства, тілесних ушкоджень, крадіжок, грабежів та низка інших злочинів.

Формальні склади злочинів - це ті, момент закінчення яких співвіднесено з моментом виконання винним діяння, яке утворює об'єктивну сторону складу злочину або її частину.

Особливістю конструкції складу злочину обумовлюється момент його закінчення. Злочин з матеріальним складом визнається закінченим з того моменту, коли фактично настали суспільне небезпечні наслідки, передбачені статтею Особливої частини КК як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину. Наприклад, вбивство є закінченим з моменту настання біологічної смерті іншої людини, крадіжка — з моменту, коли винний має реальну можливість розпоряджатись чи користуватись викраденим майном.

В умисних злочинах з матеріальним складом можлива як стадія готування, так і стадія замаху, однак із цього загального правила є винятки, зумовлені особливостями конкретних складів злочинів. Так, готування вважається несумісним з убивством у стані фізіологічного афекту, оскільки у ст. 116 вказується на раптовість виникнення сильного душевного хвилювання, а тому встановлення елементів готування до позбавлення у подальшому життя іншої людини виключає кваліфікацію за цією статтею. Стадія замаху неможлива, якщо законодавець пов’язує кримінальну відповідальність з настанням певних суспільне небезпечних наслідків, вказаних у диспозиції статті Особливої частини КК, яких у конкретній ситуації фактично не спричинено (наприклад, ч. 4 ст. 152 — зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки).

Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми КК дії (бездіяльності). Фактичне настання при цьому шкідливих наслідків не впливає на кваліфікацію вчиненого і може враховуватися при призначенні покарання. Злочини з формальним складом можуть мати стадію готування, а чимало з них — і стадію замаху (наприклад, замах на контрабанду, давання хабара).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Європейська Конвенція «Про захист прав людини та основних свобод» від 4 листопада 1950 р.

Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України від 5 квітня 2001 року.

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року.

Основи кримінального законодавства Союзу СРСР та Союзних республік від 25 грудня 1958 р.

Бажанов М. И. Уголовное право Украины: Общая часть. -Днепропетровск: Пороги, 1992. - 167с.

Заруба П. Злочин як соціальне явище // Кримінальне право. – 2005. - № 10. – С. 137-140

Коржанський М. И. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2001. - 432 с.

Коржанський М.Й. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.

Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений. -Харьков: Вища школа, 1983.-129с.

Кримінальне право України Загальна частина / М.І. Бажанов Ю.В. Бауліи, В.I. Борисов та ін. / За ред. М.I. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація – К., 2005. – 480 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ред. Я. Ю. Кондратьев. - К.: Правові джерела, 2002. - 432с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.

Кудрявцев В.Н. Социологический аспект преступления //Вопросы борьбы с преступностью – М., 1973. – Вып 13.

Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 272 с.

Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. - К.: А.С.К., 2001. - 352 с.

Михайленко П. П. Уголовное право Украины: Общая часть. - К.: Ред.-изд. отдел МВД Украины, 1995. - 249 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К.: Каннон, 2001. – 1104 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відп. ред. С. С. Яценко. - К.: А.С.К., 2002. - 934 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. /За заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. - К.: Форум, 2001. -Загальна частина. - 386 с.

Научно-практический комментарий Уголовного