- в дослідницькій частині висновку повинні бути подані результати огляду і первинного дослідження, дані про модель шини, якою утворено слід, її особливості. При описі результатів порівняння необхідно дати перелік співпадаючих і відмінних ознак, вказати їхню ідентифікаційну значущість.

Від результатів дослідження і форми висновків залежить зміст фототаблиці, що додається до висновку експерта. При встановленні шини на фотознімках показують загальний вид шини, основні деталі, збіг яких послужив підставою для висновку. Деталі в порівнянні з біговою доріжкою, як правило незначні по розміру, тому на фототаблиці показують частину бігової доріжки, позначивши ділянку за якою проводилось порівняння, а потім на окремих збільшених фотознімках виявлені деталі тобто окремі ознаки і відзначити особливості їх зовнішньої будови.

Експертизи осколків розбитих фарних розсіювачів і підфарників так само як і експертизи слідів шин поділяються на діагностичні і ідентифікаційні, тобто встановлення групових властивостей фарного розсіювача сприяє визначенню моделі автомобіля, на який вони ставляться, встановлення факту, що осколки, вилучені з місця події, і знайдені у фарі конкретного автомобіля раніше складали єдиний розсіювач.

Трасологічне дослідження в цілях встановлення взаємної належності осколків ґрунтується на вивченні ознак ідентифікаційної значущості, розрізняються за походженням:

- виробничі ознаки, виникаючі при виготовленні фарних розсіювачів;

- ознаки, виникаючі під час їх експлуатації;

- ознаки, виникаючі в процесі руйнування скла;

Для того, щоб з'ясувати ідентифікаційну значущість виробничих ознак, необхідно знати основні етапи технології виробництва фарних розсіювачів. Розсіювачі виготовляються під тиском на пневматичному автоматі, що складається з матриць, що обертаються в горизонтальній площині, і пуансона, що вертикально переміщається, з обмежувальним кільцем [9, c. 172].

Розплавлена скломаса по обмежувальному кільцю подається з печі в одну з матриць. Опускаючись в матрицю, пуансон формує розсіювач. Коли пуансон підіймається, під нього подається друга матриця з скломасою і операція повторюється знов. Після зняття в спеціальних печах внутрішніх напруг виробничий цикл закінчується.

Зовнішні ознаки розсіювачів виникають в самому початку процесу: при видавлюванні скломаси через отвір на розплавленій краплі від його країв утворюються нерівності у вигляді паралельних заглиблених смуг. Вони частково зникають при стисненні маси в пpес-формі, але з причини швидкої тепловіддачі порожнина в тій або іншій формі зберігається. Частіше всього цю ознаку можна виявити збоку дії матриці, тобто збоку зовнішньої поверхні розсіювача.

Порожнина як трасологічна ознака має високу ідентифікаційну значущість. Хоча ця ознака формується краями одного і того ж обмежувального кільця, взаєморозташування і протяжність окремих смуг в розсіювачах різна, оскільки їхнє формування визначається випадковими змінами теплового, тиснучого, вібраційного і інших режимів роботи автомата.

Значна протяжність окремих смуг, послідовність їхнього чергування і чітка вираженість дозволяють використати цю ознаку для ідентифікації цілого по частинах навіть при відсутності загальної лінії поділу.

При розтіканні скломаси по матриці в результаті значної тепловіддачі з поверхневого шару краплі на її поверхні утворюються напливи у вигляді смуг дугоподібної форми (кованість), які, як і порожнина частково зберігаються на готовому виробі. Ця ознака також індивідуальна для кожного розсіювача і може бути використана для ідентифікації цілого по частинах. Ідентифікаційна значущість цієї ознаки нижча ніж порожнини, оскільки при відсутності загальної лінії поділу використання цієї ознаки ускладнене через віялоподібне розташування і слабке вираження напливів.

Групові ознаки, які виникають в результаті ремонту матриці і пуансона розглядаються як групові.

Після того, як фарний розсіювач встановлений на автомобілі, на ньому виникають експлуатаційні ознаки, які згодом можуть бути використані для встановлення осколків зносу розсіювача. Так, при знаходженні розсіювача у фарі на його буртику можуть відображатись контури краю рефлектора, гумового кільця ущільнювача або утримуючого металевого кільця. В них звичайно не відображаються індивідуальні ознаки, але за наявності цих відбитків, їхньою величиною і конфігурацією, можна визначити краєві осколки розсіювача.

В процесі експлуатації на розсіювачах виникають випадкові сліди: нашарування і мазання фарби, бруд, подряпини і раковини [20, c. 23]. Через випадковість свого походження вони мають високу ідентифікаційну значущість.

Найбільш цінними ознаками для встановлення належності скляних осколків єдиному цілому є ознаки, виникаючі в процесі руйнування скла тобто сліди розлому. Поверхні розлому мають тривимірне вимірювання, тут порівняльному дослідженню підлягає об'ємна конфігурація слідів.

Якщо розсіювач руйнується внаслідок безпосереднього удару об його поверхню твердого тіла, цьому може передувати утворення пробоїни в склі або відокремлення частини скла з поверхні розсіювача. Утворена при цьому раковина знаходиться на поверхні розділених осколків і має важливе ідентифікаційне значення при встановленні належності їх одному розсіювачу.

ВИСНОВОК

Підводячи підсумки викладеного у роботі матеріалу, можна зробити наступні висновки.

Під слідами транспортних засобів маються на увазі сліди контактної взаємодії як ходових частин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксовані зміни на дорозі, пов'язані з рухом транспорту.

Особливості роботи з вказаними слідами полягають у наступному.

Сліди, знайдені на місці події, фіксуються в протоколі дорожньо-транспортної події.

При їхньому описі вказується характер дорожнього покриття, вид сліду, ширина колії і взаємне розташування слідів, малюнок протектора, наявність, форма і розміри дефектів шин, що відобразилися, а також розташування слідів, неходової частини і їхні ознаки. Протокол дорожньо-транспортної події обов'язково доповнюється планом-схемою, на якому вказується розташування знайдених слідів.

Фотографування слідів транспортних засобів є складовою частиною фотографування місця події або транспортного засобу. На вузлових знімках необхідно відобразити ознаки, що дозволяють судити про маневр і інші особливості руху. На детальних фотознімках фіксуються окремі сліди, що відображають