Теорія держави і права формує свої висновки в тісному зв'язку з галузевими науками, використовує фактичний матеріал, що міститься в них, спирається на їх досягнення. Це забезпечує цілісність наукових уявлень і єдність категоріального апарату в усіх юридичних науках. Основні державно-правові категорії поняттєвого апарату науки теорії держави і права — загальні для всієї юридичної науки.

У взаємовідносинах теорії держави і права і галузевих юридичних наук існує своєрідна рівноправність, яка полягає у взаємному збагаченні і взаємній допомозі в пізнанні системи закономірностей держави і права [7, c. 33].

Отже, місце теорії держави і права в системі юридичних наук визначається тим, що вона:

1) є загальнотеоретичною, методологічною, базовою щодо інших юридичних наук;

2) об'єднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень;

3) досліджує (змальовує, аналізує, пояснює) основні закономірності розвитку держави і права в цілому;

4) виробляє загальні поняття, принципи, на які спираються інші юридичні науки.

Слід зважити на те, що зміст навчальної дисципліни визначається змістом досліджуваної науки. Водночас система навчальної дисципліни є зменшеною проекцією системи науки.

Високий рівень розвитку науки теорії держави і права в змозі забезпечити якісну систему викладання з урахуванням спеціалізації вищої юридичної освіти.

2. РОЛЬ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У ФОРМУВАННІ ЮРИСТА

Значення теорії держави і права у формуванні юриста опосередковується в першу чергу тими функціями, які покладаються на дану науку та навчальну дисципліну.

Функції теорії держави і права — основні напрямки її теоретичного і практичного призначення, виконувані в суспільстві з метою його прогресивного перетворення. 

1. Онтологічна (онтологія — поняття існуючого) — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства. Теорія держави і права не лише вивчає в узагальненій формі державно-правову систему, а й пояснює об'єктивні процеси її розвитку, з'ясовує, які саме закономірності лежать в підґрунті цих процесів, визначає їх зміст і сутність.

2. Евристична (евристика — мистецтво знаходження істини) - виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права («нарощення» знань).

3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. Наприклад, визначення шляхів подальшого вдосконалення законодавства і практики його застосування. Істинність гіпотез, висунутих теорією держави і права, перевіряється практикою.

4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права.

5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства (наприклад, ідея про демократичну, соціальну правову державу).

6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості.

7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами [16, c. 29].

Як показують аналіз і систематизація нормативного, емпіричного і теоретико-аналітичного матеріалу, вимоги до випускника вузу по спеціальності «юриспруденція» не дозволяють дати єдину кваліфікаційну характеристику фахівця, а все ще зводяться до простого переліку знань, умінь і навиків, отриманих ним за час навчання. При цьому якісні параметри кваліфікації гранично абстрактні. Більше того, встановлення цих параметрів визнається прерогативою законодавчих інстанцій, які у відповідних нормативно-правових актах фіксують обов'язкові вимоги до судді, адвоката, прокурора, нотаріуса, слідчого і т.д.

При колишній моноструктурній політичній системі в нашій країні, з її тоталітарним режимом і партійною державою, вимоги до фахівця встановлювалися єдиною інстанцією, і це наклало глибокий відбиток на зміст юридичної освіти. Криза і подальший розпад радянської системи підготовки правознавців пов'язана з тим, що поліструктурна політична система (демократичний лад і правова держава) пред'являють до юриста надзвичайно широкий спектр вимог. Наприклад, підприємець вимагає від свого фахівця мінімізувати суму податків, а податкова інспекція, навпаки, - максимізувати її. Виникає необхідність істотно розширити і поглибити освітні програми підготовки юристів, привести їх у відповідність з новими умовами і потребами.

Представляється, що нинішній розподіл юридичних дисциплін загальнопрофесійного напряму на державно-правовий, цивільно-правовий і кримінально-правовий цикли, закріплений в освітніх стандартах, не відповідає сучасним вимогам. Так, до державно-правових дисциплін стандарт відносить теорію держави і права, історію політичних і правових навчань, історію держави і права України і зарубіжних країн, конституційне право України і зарубіжних країн, адміністративне право, фінансове право, міжнародне право. До цивільно-правових дисциплін - цивільне право, цивільний процес, римське право, міжнародне приватне право, трудове право, екологічне право, земельне право. До кримінально-правових дисциплін - кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика [9, c. 22-23].

Спроможність такого традиційного розподілу сумнівна. Представляється, що правильна побудова циклів повинна відповідати первинному розділенню права на приватні і публічні галузі. Це обумовлено несумісністю таких механізмів правового регулювання як загальнодозволенний і загальнозаборонний. Тому основними циклами юриспруденції повинні бути приватноправовий і публічноправовий. В якості третього циклу виступає теоретико-правовий, який досить близький до циклу загальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін, хоча й не зливається з ними.

Інерційне уявлення про поділ правознавства