днів. Теорія держави і права України покликана допомогти зрозуміти сучасну ситуацію у сфері державно-правового розвитку, визначити причини нинішнього стану, виявити шляхи розв'язання актуальних проблем політико-правової дійсності.
ВИСНОВОК
Таким чином, теорія держави і права є: 1) суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право; 2) юридичною наукою, тому що вивчає лише державну і правову сторони громадського життя; 3) загальнотеоретичною наукою, оскільки виявляє і пояснює загальні та основні закономірності розвитку держави і права.
Теорія держави і права належить до теоретико-історичних наук разом з історією держави і права та історією політичних і правових вчень (або вчень про державу і право).
Теорія держави і права — методологічна, базова наука відносно галузевих юридичних наук, її висновки, загальнотеоретичні положення є підґрунтям для вирішення спеціальних питань галузевих наук. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями теорії держави і права.
Основними функціями теорії держави і права є: 1. Онтологічна — виражається в пізнанні та поясненні явиш і процесів державного і правового життя суспільства; 2. Евристична - виражається як у глибинному пізнанні основних закономірностей державно-правового життя, так і в з'ясовуванні їх тенденцій, відкритті нових закономірностей, збагаченні новими знаннями про розвиток держави і права. 3. Прогностична — виражається в передбаченні («погляд у майбутнє») подальшого розвитку держави і права на основі адекватного відображення його об'єктивних закономірностей. 4. Методологічна — виражається у формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права. 5. Ідеологічна — полягає у розробці фундаментальних ідей про шляхи прогресивного розвитку держави і права, що впливають на правову свідомість громадян і суспільства. 6. Політична — виражається у впливі на формування політичного курсу держави, політичної системи суспільства та у забезпеченні їх науковості. 7. Науково-прикладна — полягає у розробці рекомендацій для практичного вирішення завдань державно-правового будівництва — підготування законопроектів і проектів інших нормативно-правових актів, рішень, що виносяться правозастосовними органами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Конституція України. – К.: Юрид. літ., 1996 – 50 с.
Кримінальний кодекс України в редакції від 5 квітня 2001 року.
Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416 с.
Алексеев С.С. Теория права. – М. ,1995.
Герасименко А. П., Исаченко Б. А., Чердаков С. В. Теория государства и права: Программно-методический комплекс. Благовещенск, 1997.
Загальна теорія держави і права. Підручн. /за ред. М.В. Цвіка та ін. Х.: Право, 2002 р.
Иоффе О.С. Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. М., 1962.
Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. Навч. Посібник.К.: Юрінком Інтер, 1999 р.
Котюк В.О. Основи держави і права. Навч. Посібник.- К.: Атіка, 2001 р.
Кравчук М.В. Теорія держави і права. Навч. Посібник.Тернопіль: Економічна думка, 1999р.
Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. Проф. М.Н. Марченко. Том 2. Теория права. – М.: Издательство «Зерцало, 1998. – 640 с.
Общая теория права и государства / Под. ред. В.Лазарева. — М.: Юрист, 1994.
Общая теория права.: Учебник для юридических вузов / А.Ю. Дмитриев, И.Ф. Казьмин., В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ, 1998. 384 с.
Проблемы общей теории права и государства. Учебник для вузов. Под. Общ. Ред. Члена-корр. РАН, доктора юриди наук, проф. В.С. Нерсесянса. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА М, 1999. – 832 с.
Рабінович П.М. Основи загальної держави і права.Навч. посібник.- К.: Атіка, 2001 р.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Харків. „КОНСУМ”. 2001р. 655с.
Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова і А.В. Малько. – 2-е изд., пере раб. и доп. М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
Xpопанюк В.Н. Теория государства и права / Под. ред. Стрекозова В.Г. — М., 1996.