Юридично-правові норми
План
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ НОРМИ ПРАВА
Норми права в системі соціальних норм
Ознаки правової норми
2. СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА
2.1. Внутрішня структура правової норми
2.2. Структура логічної норми
2.3. Структура норми-припису
3. ВИДИ ПРАВОВИХ НОРМ
3.1. Спеціалізовані юридичні норми: природа, особливості і значення в правовому регулюванні
3.2. Інші види норм права
4. ФОРМИ ВИКЛАДУ ПРАВОВИХ НОРМ В СТАТТЯХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Питання про юридичну норму, її поняття, сутність і роль з давніх пір відносяться до числа основоположних у юридичній науці. Це можна пояснити хоча б такими причинами: по-перше, дані питання прямо і безпосередньо зачіпають інтереси різних шарів, класів суспільства, політичних партій і рухів; по-друге, ніяка інша соціальна норма не може конкурувати з юридичною в багатогранності виконуваних задач і функцій, у впливі на долю суспільства; по-третє, юридична норма - дуже складна й внутрішньо-суперечлива суспільно-політична категорія.
Проблеми щодо визначення юридичної норми виникли з моменту зародження держави. Саме з її появою пов’язують процес формування юридичних норм. Існують різні теорії їх походження, однак жодна з них не дає чіткої відповіді на питання про підстави та умови їх виникнення.
Кожен тип держави, який складався історично, мав притаманні лише їм юридичні норми, які були наділені певними ознаками та мали відповідні функції та призначення.
На сьогоднішній день більшість країн світу – це держави соціально-демократичної орієнтації, які прагнуть стати правовими. Україна також відноситься до їх числа. Однак бути правовою державою – означає дотримання і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина. Найвищою соціальною цінністю такої держави є особа. Для повної і всебічної охорони і захисту прав людини необхідні норми, які чітко закріплюють взаємовідносини держави і особи, сприяють зміцненню законності та правопорядку у суспільстві. Серед інших норм провідну роль відіграють юридичні норми, які закріплюються у нормативно-правових документах органів державної влади в країні, є обов’язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами та забезпечуються державним примусом. Діяльність усіх державних органів, установ та організацій повинні підпорядковуватись волі та приписам юридичних норм. У зв’язку з цим необхідно дослідити основні положення науки теорії держави і права щодо визначення цього поняття.
Для вирішення вказаного завдання необхідно:
З’ясувати природу юридичної норми, відмежувавши її від таких різновидів соціальних норм, як норми моралі, технічні та корпоративні норми;
Охарактеризувати структуру юридичної норми;
Здійснити аналіз основних різновидів юридичних норм.
1. ПОНЯТТЯ НОРМИ ПРАВА
1.1. Норми права в системі соціальних норм
На деякому етапі розвитку суспільства виникає потреба впорядкування існуючих в ньому відносин. Не можна уявити людське суспільство без регулювання поведінки людей за допомогою визначених зразків, моделей, масштабів. З них і складаються в результаті багаторазового повторення норми, на які в подальшому орієнтується суспільство.
Норма - це загальне правило поведінки, що діє безперервно в часі у відношенні невизначеного кола осіб і безмежної кількості випадків. З процесом суспільного регулювання поведінки людей пов’язане формування і розвиток соціальних норм.
Соціальні норми - соціально-вольові, такі, що історично склались чи цілеспрямовано встановлені масштаби поведінки, які регулюють поведінку людей в суспільстві.
Соціальні норми утворюють єдину систему, і в своїй системі вони забезпечують усесторонній і глибокий вплив на життя суспільства, на всі його сфери. Ці норми розраховані на те, щоб направляти поведінку людей в майбутньому, тобто в наперед незафіксованих випадках. Оскільки соціальні норми діють в системі, то вони можуть поділятись за різноманітними факторами. Головним є поділ цих норм за сферами регулюючих відносин. Таким чином, виділяються: норми-звичаї, норми моралі, норми права і корпоративні норми.
Норми-звичаї - це природні правила поведінки людей, що історично склалися і в результаті багаторазового повторення ввійшли в звичку. Звичай опирається на силу звички і існує в силу наявності фактичних відносин. Тут права і обов’язки співпадають - це є головною відмінністю його від інших соціальних норм. В цьому виражається його регулятивна особливість.
Норми моралі - це принципи, в яких виражені: відносини чи погляди на гуманізм, справедливість, гідність людини і життя. Норми моралі за своїм походженням не пов’язані з державною владою, вони існують усно і реалізуються на основі внутрішніх переконань людини, на основі внутрішньої суспільної думки. В нормах моралі нема вказівки на вид можливої чи обов’язкової поведінки, оскільки, як я вже відмітив, вони не пов’язані з державою.
Корпоративні норми - це загальні правила поведінки громадських організацій. Ці норми, як правило, формалізовані, тобто містяться в статутах цих громадських організацій. За регулятивними особливостями вони близькі до норм права - в них закріплюються права і обов’язки членів цих об’єднань. Корпоративні норми забезпечуються способами, що передбачені даною громадською організацією. Виділяючи різновиди соціальних норм необхідно вказати на особливе місце норм права в цій системі. Норми права виступають в якості основних пунктів зосередження, визначають риси всієї системи і характер взаємовідносин між її частинами.
1.2. Ознаки правової норми
Норма права - це формально визначене правило поведінки (безпосередньо чи в поєднанні з іншими нормами права), що виходить від держави і надає учасникам суспільних відносин даного виду суб’єктивні юридичні права і накладає на них суб’єктивні юридичні обов’язки.
Бабаєв В.К. дещо по-іншому дав поняття норм права. На його думку юридична норма - це загальнообов’язкове веління, виражене у вигляді державного владного розпорядження і яке регулює суспільні відносини.
А ось Голлунский С.А. вважає, що норма права це не всяке розпорядження, що має юридичний характер, а тільки таке розпорядження, яке представляє собою загальне правило, розраховане на багаторазове його застосування.
Пиголкин