За способами встановлення правил поведінки норми права діляться на категоричні і диспозитивні. Перша формулює визначене правило поведінки, виключає який-небудь вибір, хоча може встановити як заборону, зобов’язання, так і дозвіл; друга надає суб’єктам самим визначати конкретний зміст своїх прав і обов’язків і встановлює правило на випадок, якщо суб’єкти не скористались своїми правами. Наприклад, ч. 1 ст. 128 ЦК України визначає, що право власності у покупця речі за договором виникає з моменту її передачі, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За технічними прийомами встановлення правила поведінки норми права діляться на визначені, бланкетні и відсильні.

Визначені — безпосередньо містять опис правила поведінки в статті, в якій вона викладається.

Бланкетні норми - це такі правила поведінки, дія яких базується на змісті специфічних правил.

Відсильні норми безпосередньо вказують на інші норми права як на умову своєї дії.

Алєксєєв С.С. розглядає поділ на норми матеріального і процесуального права.

Норми матеріального права - регулюють змістову сторону реальних суспільних відносин, служать мірою юридичних прав і обов’язків їх учасників.

Норми процесуального права регулюють юрисдикційну процедуру (порядок) діяльності компетентних органів держави по втіленню і захисту норм матеріального права, прав і законних інтересів учасників суспільних відносин.

За часом дії юридичні норми можуть бути поділені на загальні норми і тимчасові. Загальні норми встановлюються на невизначений строк дії до їх відміни. А тимчасові норми встановлюються на визначений строк. Припустимо на час стихійного лиха чи на час військового стану.

За безпосереднім предметом впливу правові норми можна класифікувати на соціально-технічні і соціальні. Соціально-технічні — регулюють використання людиною технічних засобів, сил природи (правила експлуатації технічних засобів, технологічні режими, стандарти, норми розходу сировини, норми в сфері охорони природи и т. д.). Будучи утвердженими компетентними органами, вони стають юридично обов’язковими і тим самим виступають регуляторами відносин між людьми. Їх значення в епоху науково-технічної революції і збільшення ролі права в укріпленні зв’язку науки з виробництвом зростає. Соціальні — регулюють суспільні відносини, суб’єктами яких є люди, їх колективи, суспільні організації и т. п.

4. ФОРМИ ВИКЛАДУ ПРАВОВИХ НОРМ

В СТАТТЯХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Норми права отримують своє зовнішнє вираження через тексти нормативно правових актів, які конструюються з статей, параграфів, пунктів, абзаців. Основною структурною одиницею нормативно правового акту є стаття. Стаття - це частина нормативно-правового акту, яка представляє собою державно-владне веління і містить одну норму права, декілька норм права чи частину норми права. Структурна відокремленість виражається в тому, що в кодифікованих нормативно правових актах стаття має заголовок чи порядковий номер. З поняттям статті можна ототожнювати поняття “пункту”, “параграфу”. Стаття є формою окремих норм права, організацією тексту окремих норм права, відповідно, саме перше співвідношення статті і норми, як форми і змісту.

В одній статті може міститись дві чи більше норми розпорядження.

Норми права за ступенем узагальнення конкретних показників можуть бути викладені абстрактним методом, тобто таким методом формулювання, при якому фактичні дані охоплюються родовими признаками. Наприклад: ч.1 ст.26 ЦК України “Юридична особа має цивільну правоздатність відповідно до встановлених цілей її діяльності”. Абстрактний спосіб викладу відповідає більш високому рівню культури і розвитку юридичної техніки. Він дозволяє в коротких формулюваннях охопити всі факти даного роду.

Казуальний спосіб - це такий спосіб формулювання норм в статтях нормативно правового акту, коли фактичні дані вказуються за допомогою індивідуальних ознак.

За прийомами (способами) викладу елементів норми права, вони можуть бути викладені прямим способом - це значить, що законодавець прямо формулює, перечислює всі елементи норм права в даній статті.

Таке співпадання в реальному житті зустрічається не завжди, однак особи, що застосовують норму права, в кінцевому результаті змогли б виявити всі три необхідні її елементи в статтях одного нормативного акту чи актів. Тільки при їх наявності дана норма може забезпечити державно-владне регулювання суспільних відносин.

Також норми права можуть бути викладені посилальним способом, при якому окремі елементи норми не формулюються в даній статті нормативно-правового акту; в ній робиться посилання до інших норм, де містяться потрібні розпорядження. Цей прийом застосовується для встановлення зв’язку між частинами норм і для уникання повторень.

ВИСНОВОК

Отже, норма права — це соціально обумовлене, спрямоване на регулювання суспільних відносин обов'язкове для виконання правило поведінки, яке схвалюється або встановлюється державою і у своїй реалізації забезпечується рівнем свідомості виконавців, організаційною та виховною роботою і можливістю застосу-вання державного примусу в разі порушення його вимог. Вона не-розривно пов'язана з сутністю права, оскільки є первинним еле-ментом його структури, безпосереднім втіленням такої його озна-ки, як нормативність.

Структура юридичні норми являє собою її внутрішню побудову, для якої характерний усталений зв'язок компонентів, які її утворюють: диспозиції, санкції і гіпотези.

Пев-не самостійне значення в регулюванні суспільних відносин мають норми, які у теорії права називаються спеціалізованими. Їх існування зумовлено специфікою самого права. Вони виконують субсидіарну (додаткову) функцію в правовому регулюванні; позбавлені традиційної логічної структури, що характерна для юридичних норм як класичного приписання; виступають як зразок, еталон поведінки, зміст якого визна-чається змістом виконуваної функції (так, норми, що закріплю-ють принцип законності, орієнтують суб'єктів на здійснення правомірної поведінки).

Крім цього, у юридичній науці виділяють регулятивні і правоохоронні; зобов'язальні, заборонні і уповноважу вальні; імперативні, диспозитивні, рекомендаційні, заохочувальні; норми матеріального і процесуаль-ного права.

Значення норм права полягає в тому, що вони забезпечують гарантоване виконання життєво необхідних правил, без яких функціонування суспільства і держави було б неможливим.