Змішану вину необхідно відрізняти від спільного заподіяння шкоди, де шкода завдається кількома особами, але вина потерпілого у скоєному відсутня.

Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що вона може наставати і без вини, якщо це передбачено законом або договором. Так, відповідно до ч.1 т.614 ЦК особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати дослідження, варто наголосити на такому:

Вивчення і дослідження проблем цивільно-правової відповідальності неможливе без звернення до загальнотеоретичних положень з проблем юридичної відповідальності в цілому. Проблеми розуміння юридичної відповідальності, незважаючи на їх розробленість у теорії права та галузевих юридичних науках, до цього часу залишаються дискусійними. Однак, розглядаючи проблему її розуміння, можна виділити дві основні групи вчених: прихильників позитивного (добровільного) та ретроспективного (негативного) розуміння юридичної відповідальності.

Однак зрозуміти сутність такого цілісного явища, як юридична відповідальність без однієї з її форм неможливо. У процесі формування правомірної відповідальності, юридична відповідальність наділена значною позитивною спрямованістю, сутність якої може бути розкрита лише через взаємодію та взаємообумовленість двох її форм – позитивної (добровільної) та ретроспективної (негативної). Тому в умовах сьогоденного розвитку правової науки та законодавчої практики інститут юридичної відповідальності слід розглядати як комплексне соціально-правове явище.

Саме завдяки «двоаспектному» розумінню юридичної відповідальності можна пояснити взаємозв’язок диспозиції та санкції правової норми. Завданням юридичної відповідальності є не тільки покарання правопорушника, а й утримання його від вчинення нових правопорушень та стимулювання правомірної поведінки.

Характерною ознакою правового регулювання цивільної відповідальності є не тільки розміщення норм про відповідальність в різних розділах ЦК, але і відсутність єдиної структури цивільної відповідальності, відсутність єдиного чітко вираженого стержня, наявність якого дозволили би сформувати єдине поняття цивільно-правової відповідальності і відповідно організувати нормотворчу політику.

Враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.1 ЦК цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, можна сказати, що ознакою, яка органічно об’єднує всі правові інститути цивільного права, в тому числі інститут цивільно-правової відповідальності, є предмет і метод правового регулювання.

Такі ознаки цивільно-правових відносин, як юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників, властиві і цивільно-правовій відповідальності, незалежно від того, в якій галузі діяльності вона б не виникла.

Таким чином, не виправдана сьогодні існуюча структура правового регулювання цивільної відповідальності, яка передбачає розміщення норм про відповідальність в складі різних цивільно-правових інститутів, навіть і враховуючи те, що відсутні єдині загальні положення про цивільно-правову відповідальність.

Визначення поняття цивільно-правової відповідальності на сьогоднішній день відсутнє в законодавстві України. Тим більше, що ЦК не вживає термін «цивільно-правова відповідальність», а використовує тільки «відповідальність за порушення зобов’язання».

Натомість визначення поняття цивільно-правової відповідальності дається в літературі. Аналізуючи визначення цивільно-правової відповідальності на сторінках літератури можна зауважити, що більшість із них не враховують основні ознаки, які характерні для даної відповідальності

На мою думку, при визначенні поняття цивільно-правової відповідальності необхідно врахувати такі особливості:

настання несприятливих наслідків майнового характеру для правопорушника;

співвідношення санкції і цивільно-правової відповідальності;

забезпеченість цивільно-правової відповідальності державним примусом;

підставу виникнення цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням названих ознак цивільно-правова відповідальність як різновид санкції – це охоронне правовідношення, що виникає в результаті порушення суб’єктивного права і виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового характеру для правопорушника, які забезпечуються державним примусом.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА НОРМАТИВНИХ АКТІВ

Конституція України. – К.: Юрид. літ., 1996 – 50с.

Господарський кодекс України. – К.: Школа,2003 – 192с.

Цивільний кодекс України. – К.: Атіка, 2003. – 416с.

Про власність: Закон України від 7 лютого 1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №20. – Ст.249.

Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – №11. –Ст.218-228.

Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.92 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – №11. – С.164-186.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976с.

В.Примак. Визначення вини як умови цивільно-правової відповідальності // Право України. – 2002. – №10. – С.115-117.

В.Ігнатенко, С.Приступа. Функціонально-компенсаційний аспект позадоговірних зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди // Вісник Академії правових наук України. – 2001. –№2(25). – С.149-154.

В.Кучер. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №1. – С.55-58.

Гражданское право. Часть 1. Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. – М.: Издательство ТЕИС, 1996. – С.479-506.

Є.Воронов. Критерії визначення моральної щкоди особи і матеріальної відповідальності за неї // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15 – К.: Ін-т науки і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. – С.251-257.

І.Канзафарова. Категорія шкоди (збитків) у цивільному праві // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19 – К.: Ін-т науки і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2003. – С.320-322.

І.Легка. Питання співвідношення положень ГК України та ЦК України про стягнення неустойки (штрафних санкцій) // Юридичний журнал. – 2004. – №8(26). – С.80-82.

Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник / За ред. В.В.Луць. –