вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника). Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову, – подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недоотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
Таким чином, суть субсидіарної (додаткової) відповідальності полягає у тому, що вона:
настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором;
є покладанням додаткової відповідальності, що передбачає наявність основної відповідальності, яку несе основна відповідальна особа;
покладається на осіб, які не несуть безпосередньо основної відповідальності перед кредитором;
не може перевищувати обсягу основної відповідальності [19, с. 418].
Основна мета встановлення такого виду відповідальності – посилення гарантій забезпечення права кредитора на відшкодування заподіяної йому шкоди за рахунок інших осіб, які в основному зобов’язанні безпосередньої участі не беруть.
Одним з основних принципів цивільно-правової відповідальності є принцип повного відшкодування заподіяної правопорушенням шкоди. Зміст цього принципу полягає у тому, що за загальним правилом, цивільне законодавство передбачає обов’язок боржника (заподіювача) перед кредитором (потерпілим) відшкодувати збитки у повному обсязі. Так, відповідно до ч.3 ст.22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Це стосується і втрат, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, так і доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Законодавством допускаються винятки із загального правила, коли розмір відшкодування може бути обмежено або збільшено безпосередньо законом або умовами договору. Зокрема, ч.3 ст.22 ЦК наголошує, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Укладаючи договір, сторони мають право передбачити у ньому умови про зменшення збитків, про додаткові підстави звільнення боржника від відповідальності, але не про повне звільнення його від відповідальності, за порушення договору. Правочин про обмеження відповідальності якщо в законі передбачено інше (повна або збільшена відповідальність), вважається нікчемним. Правочин про обмеження відповідальності за навмисне заподіяння шкоди також є нікчемним.
Допускається зменшення (обмеження) розміру відповідальності правопорушення, якщо:
доказана вина обох сторін у невиконанні або неналежному виконанні зобов’язання;
кредитор навмисно чи необережно сприяв збільшенню розміру збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення;
суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину (ст.1193 ЦК).
Відповідність, яка наступає з вини обох сторін (кредитора і боржника), називається змішаною [21, с. 94]. І хоча відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання несе тільки боржник, зменшення обсягу такої відповідальності для боржника дає право зробити припущення, що частина його відповідальності перерозподіляється між ним і кредитором. Кредитор внаслідок такого перерозподілу отримує відшкодування не в повному обсязі.
Змішану відповідальність не слід плутати зі спільним заподіянням шкоди, яке здійснюється кількома боржниками, але сам потерпілий залишається невинним. У разі спільного заподіяння шкоди наступає часткова або солідарна відповідальність. Згідно ч.1 ст.1190 ЦК особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
З окремих видів зобов’язань закон чи інші правові акти можуть встановлювати підвищену відповідальність за порушення цивільних прав та обов’язків. Наприклад, за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, підлягає відповідному збільшенню розмір відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст.1203 ЦК).
Бувають випадки, коли у виконанні зобов’язання, крім основного боржника, можуть брати участь інші особи. Так, відповідно до ч.1 ст.528 ЦК виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Виникає закономірно питання: на кого покладається обов’язок відшкодувати заподіяні збитки кредитору у разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншими особами? Відповідь на це питання дає нам правило, закріплене ст.618 ЦК і яке наголошує, що боржник відповідає за порушення зобов’язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином, від субсидіарної відповідальності необхідно відрізняти відповідальність боржника за дії інших осіб, яка має місце у тих випадках, коли виконання обов’язку покладено боржником на інших осіб. На відміну від субсидіарного боржника, третя особа не пов’язана із кредитом цивільними правовідносинами. В силу цього кредитор, за загальним