Так, у договорі страхування життя зазначається особа, якій має бути випла-чена страхова сума в разі смерті страхувальника в період дії договору. Проте як-що ця особа померла раніше або в один день зі страхувальником, страхова сума виплачується спадкоємцям страхувальника.

Страхові правовідносини виникають та існують за наявності у страхувальни-ка страхового інтересу, тобто тих імовірних збитків, яких він може зазнати внаслідок настання певної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата пра-цездатності тощо). Страховий інтерес може бути не тільки у власника майна, а й в іншої особи, зокрема орендаря, заінтересованого у збереженні майна та від-повідального за його цілість і схоронність.

Страховий ризик - це ймовірність настання певної події, у зв'язку з якою проводиться страхування.

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування. Наприклад, страхові внески за договором страхування життя зростають у міру зростання віку страхувальни-ка на день подачі ним заяви про страхування, адже з віком збільшується ймовір-ність його смерті.

Страховий випадок - це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування страхувальникові або іншій третій особі (вигодонабува-чеві). У момент виникнення страхового зобов'язання сторонам не відомо, наста-не чи не настане страховий випадок (наприклад, загибель врожаю від засухи, граду тощо). Проте у разі неминучості настання події (наприклад, смерть стра-хувальника при страхуванні життя) сторони все одно не знають, коли саме вона настане. Однак це не означає, що договір страхування є угодою, укладеною з від-кладальною умовою. У договорі страхування виникнення обов'язку страховика залежно від настання певної страхової події є неодмінною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших угодах є випад-ковим елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страхувальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за догово-ром страхування життя тощо.

Страховий платіж (внесок, премія) - плата за страхування, яку страху-вальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов'язкового страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуван-ня обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя - також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна за зазнача-тися у договорі страхування. Конкретний розмір страхового тарифу визначаєть-ся в договорі страхування за згодою сторін (частини 2 і 3 ст. 10 Закону України "Про страхування") [3].

Страхові внески страхувальник може сплачувати страховикові одноразово (наприклад, у випадку страхування дітей) чи періодичними платежами. За дого-ворами особистого або майнового страхування внески можуть сплачуватись гро-мадянами: а) безготівковим шляхом - через бухгалтерію підприємства або з рахунку по вкладу в ощадному банку; б) готівкою - сплатою грошей страхово-му агентові чи поштовим переказом. Розміри страхових платежів з окремих видів страхування залежать від страхової суми, строку страхування та інших обставин.

Страхова оцінка - це визначення вартості майна з метою його страхуван-ня. Так, страхова оцінка будівель, устаткування та іншого майна сільськогоспо-дарських підприємств визначається за балансовою (інвентарною) вартістю за ви-рахуванням амортизації. У межах страхової оцінки встановлюється сума, на яку застраховане майно (страхова сума).

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату відшкодування при настанні страхо-вого випадку. За договором особистого страхування страхова сума визначається за угодою сторін або в нормативному порядку. Виплати страхових сум за дого-ворами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачу-ються одержувачеві за державним соціальним страхуванням, соціальним забез-печенням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за ці-нами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не обумов-лено договором страхування чи умовами обов'язкового страхування.

Страхове відшкодування (або забезпечення) - це грошова сума, яку ви-плачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати страхову оцінку і роз-мір збитків, яких зазнав страхувальник. Інші збитки вважаються застраховани-ми, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума за договором майнового страхування є нижчою від страхової оцінки, страхове від-шкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не передбачено інше.

За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застра-хований за одним договором страхування кількома страховиками (співстраху-вання) з визначеням прав та обов'язків кожного із страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки (ст. 1005 ЦК України). Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма стра-ховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен стра-ховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування [1].

Страховик має право перестрахувати частину ризику в іншої страхової орга-нізації. Перестрахування - це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним пе-ред страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування (ст. 1006 ЦК України) [1].

Для забезпечення повноти страхового фонду, проведення профілактичних за-ходів