Підприємства, установи та організації повинні надсилати страховикові відпо-віді на запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й да-ні, які є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України. Наявність у страховиків сплаченого статутного фонду, створення страхових резервів, а також системи перестрахування - це умови за-безпечення платоспроможності страховиків. Вони повинні додержуватися нор-мативних співвідношень між сумою власного статутного фонду зі страховим ре-зервом та обсягом прийнятих на себе страхових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1012 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за майновим страхуван-ням, у межах цієї суми переходить право вимоги, які страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за за-вдану шкоду.

У ст. 1010 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування" визначено загальні для усіх видів страхування підстави для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (крім дій, пов'язаних з виконанням цими особами громадянського обов'язку щодо захисту майна, здо-ров'я, життя, честі і гідності). Кваліфікація дій страхувальника або особи, на ко-ристь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майно-вим страхуванням від особи, винної у заподіянні їх;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового ви-падку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визна-ченні обставин, характеру та розміру збитків;

6) невжиття можливих заходів щодо запобігання або зменшення збитків, за-вданих при настанні страхового випадку.

Законодавчими актами або умовами договору страхування можуть бути пе-редбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про від-мову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальнику в пись-мовій формі з обгрунтуванням причин відмови. Це рішення страхувальник може оскаржити у судовому порядку.

У період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зо-бов'язанні. Зокрема, у разі смерті страхувальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки стра-хувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки з охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина суд визнав недієздатним або таким, у якого обме-жена дієздатність, то права та обов'язки страхувальника переходять до його опі-куна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відпові-дальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності. Внаслідок реорганізації юридичної особи, яка є страхувальником, її права та обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника за згодою страховика (статті 1013 - 1015 ЦК України, статті 22 - 24 Закону України "Про страхування").

Зобов'язання зі страхування припиняється з таких підстав:

- за згодою сторін;

- закінчення строку, на який був укладений договір;

- виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

- несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

- ліквідація страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

- ліквідація страховика або страхувальника - юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;

- прийняття судового рішення про визнання договору страхування недій-сним;

- наявність інших випадків, передбачених законодавством України. Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страху-вання. Про намір достроково припинити страхове зобов'язання будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 днів до дати припинення дії дого-вору страхування, якщо інше ним не передбачено.

У разі дострокового припинення зобов'язання на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчен-ня дії договору, з вирахуванням витрат, яких він зазнав (викупна сума). Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальникові сплачені ним страхові пла-тежі повністю. У разі дострокового припинення страхування на вимогу страхо-вика страхувальникові повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов дого-вору, то страховик повертає страхувальникові страхові платежі за час дії догово-ру з вирахуванням витрат, яких він зазнав (ст. 1016 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про страхування").

Договір страхування може бути визнаний у судовому порядку недійсним (крім загальних підстав недійсності правочинів) у разі:

а) якщо він укладений після настання страхового випадку;

б) якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення,