Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру

1.1. Примусові заходи медичного характеру

1.2. Інші види психіатричної допомоги

Розділ 2. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру

Розділ 3. Види примусових заходів медичного характеру

Розділ 4. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

4.1. Підстави продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

Розділ 5. Примусове лікування

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Проблема застосування примусових заходів медичного характеру відноситься до комплексних міждисциплінарних проблем науки і практики. Існує як мінімум три аспекти правового регулювання примусових заходів медичного характеру: кримінально-правовий, кримінально-процесуальний та кримінально-виконавчий. У зв’язку з тим, що застосування примусового лікування торкається прав особистості, її недоторканності, дана проблема має не лише юридичне, а й суспільне значення. Про це свідчать факти зловживання примусовими заходами медичного характеру у недавньому минулому, наприклад поміщення дисидентів у спеціальні психіатричні лікарні системи МВС СРСР.

Зазначеною проблематикою займалися такі вчені: Ткачук А.І., Куванова Ю., Холоденко В., Конюшкіна Ю. А., Демідова Е.В., Максимов С.В., Свєрчков В., Назаренко Г.В.

З нашої точки зору поняття примусових заходів медичного характеру виглядає дещо неповним, необхідно конкретизувати ціль цього примусу, адже його застосування спрямоване на охорону прав і законних інтересів психічно хворих (нерідко вони самі стають жертвами злочинів).

Для вирішення вказаних завдань необхідно здійснити аналіз не тільки кримінального законодавства України, але й нормативно-правових актів, які регулюють, види медичних установ, куди потрібно направляти осіб, щодо яких вони призначені, а також положення Кримінально-процесуального законодавства про порядок їх призначення.

Розділ 1. Поняття, мета та види примусових заходів медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру — це надання за рішенням суду психіатричної допомоги у примусовому порядку особі, яка вчинила суспільне небезпечну дію (бездіяльність), що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь. Ці заходи не є кримінальним покаранням.

Психіатрична допомога являє собою комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбачених законом, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади [16, c. 213].

Застосування до неосудної (обмежено осудної) особи примусових заходів медичного характеру є можливим лише за умови, якщо: 1) доведено вчинення нею суспільне небезпечного діяння, що містить ознаки конкретного злочину; 2) за своїм психічним станом особа являє небезпеку для суспільства.

Примусові заходи медичного характеру є одним із видів психіатричної допомоги громадянам, які страждають на психічні розлади.

1.1. Примусові заходи медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України [3].

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюються судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів.

Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу медичного характеру. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців [11, c. 370].

Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу або виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру.

Іншими видами психіатричної допомоги є: психіатричний огляд, добровільна госпіталізація особи до психіатричного закладу, поміщення особи до психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання, переведення особи із цього закладу до будинку-інтернату (пансіонату) для громадян похилого віку та інвалідів.

Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає у тому, що лише перші застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у зв’язку із вчиненням ними суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК.

1.2. Інші види психіатричної допомоги

Психіатричний огляд. Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - на прохання або за згодою його батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника психіатричний огляд неповнолітнього здійснюється за рішенням (згодою) органів опіки