5. Описові та бланкетні (відсильні). Описові склади цілком розкривають зміст і суть діяння, що визнається адміністративним правопорушенням. Наприклад, дрібне хуліганство (ст. 173), розлиття спиртних напоїв на виробництві (ст. 179), завідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183), навмисне псування паспорта або втрата його через необачність (ст. 198).

Бланкетні склади вказують на те, що ознаки проступку містяться в окремо встановлених нормах і правилах. Наприклад, порушення правил адміністративного нагляду (ст. 187), порушення правил торгівлі спиртними напоями (ст. 156), порушення правил охорони і використання пам'ятників історії і культури (ст. 92).

Крім названих, в основу класифікації складів адміністративних правопорушень можуть бути покладені й інші критерії. За такою ознакою суб'єктивні сторони, як форма вини, проступки можуть бути поділені па навмисні і необережні, а за ознакою мотиву поведінки - на корисливі і некорисливі тощо.

РОЗДІЛ 2

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

2.1. Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності

Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідальності, а отже їй, як і кримінальній, цивільній і дисциплінарній відповідальності, притаманні певні загальні ознаки: « вона виступає як вид державного примусу;

вона наступає на підставі правових норм;

вона наступає за порушення правових норм;

вона конкретизується юрисдикційними актами компетентних державних органів або посадових осіб [18, c. 241].

Водночас, адміністративна відповідальність має свої власні ознаки, які дають можливість відрізнити її від інших видів юридичної відповідальності.

Адміністративна відповідальність характеризується тим, що нормативною підставою її настання є: КпАП України, як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, а також окремі закони: «Про боротьбу з корупцією», «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про рекламу» та ін. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є тільки КК України.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності виступає адміністративний проступок, поняття, ознаки та склад якого закріплені в КпАП України.

Адміністративна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, застосовується державними органами та їх посадовими особами до непідлеглих їм по службі порушників (працівник ДАЇ - водій транспортного засобу).

Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як індивідуальні (фізичні) особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, так і колективні (юридичні) особи: підприємства, установи, організації, філіали, представництва, громадські організації, політичні партії.

Правом на застосування адміністративної відповідальності наділене досить широке коло державних органів та посадових осіб, які передбачені в статтях 218 - 244 КпАП України. При цьому слід зазначити, що є необхідність переглянути даний перелік юрисдикційних органів для того, щоб суттєво зменшити їх кількість і передати більшість справ про адміністративні проступки на розгляд в судовому порядку.

Притягнення до адміністративної відповідальності не тягне за собою судимості та звільнення з роботи. Стосовно останнього необхідно зазначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права управляти транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи в тому випадку, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу.

Адміністративна відповідальність характеризується особливим порядком її застосування, якому притаманні простота, оперативність та економічність на відміну від кримінального та цивільного процесуального порядку.

В адміністративній науці прийнято виділяти три підстави адміністративної відповідальності: нормативну, фактичну і процесуальну.

Нормативна підстава - це система норм, що закріпляють склади адміністративних проступків; систему адміністративних стягнень; коло суб'єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Основним нормативним актом щодо адміністративної відповідальності є КпАП України.

Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративний проступок.

Процесуальною підставою адміністративної відповідальності виступає акт компетентного органу про накладення конкретного адміністративного стягнення за конкретний адміністративний проступок [3].

Слід мати на увазі, що для настання адміністративної відповідальності необхідно, щоб всі три підстави були в наявності і саме в такій послідовності.

На жаль, до цього часу на нормативно-правовому рівні відсутнє визначення поняття адміністративної відповідальності. Що ж стосується теорії адміністративного права, то в ній наводяться різні дефініції даного поняття. Аналізуючи їх, можемо зробити висновок, що адміністративна відповідальність - це негативні наслідки, які повинна зазнати особа, яка скоїла адміністративний проступок з метою її перевиховання, попередження скоєння проступків у майбутньому і покарання.

Чинне адміністративне законодавство передбачає не тільки підстави настання адміністративної відповідальності, але й обставини, які її виключають. Згідно зі статтею 17 КпАП такими обставинами є стан неосудності, необхідна оборона та крайня необхідність.

Слід зазначити, що чинне адміністративне законодавство не закріплює визначення поняття неосудності, а тільки в статті 20 КпАП розкриває його сутність: «Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану».

Однією з обставин, які виключають настання адміністративної відповідальності є необхідна оборона, під якою слід розуміти дію, хоч і передбачену КпАП чи іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні проступки, яка здійснюється при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Крайня необхідність являє собою дію, яка хоч і передбачена КпАП чи іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні проступки, але скоєна в стані крайньої необхідності,