Такими були характерні риси та особливості рабства в Афінах. Треба сказати, що воно було легшим, ніж у багатьох інших грецьких державах. Це пояснюється, напевне, демократичнішим політичним устроєм Афін, високим рівнем їх економічного розвитку. Однак і тут становище рабів було нелегким. Достатньо згадати, що під час Пелопонеської війни понад 20 тис. рабів втекло з Афін до спартанців, у місто Декелею (413 р. до н.е.).

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумки викладеного у роботі матеріалу, можна зробити наступні висновки:

Населення стародавніх Афін поділялося на дві основні категорії — вільних і рабів. Серед вільних, у свою чергу, теж існував принциповий поділ: на громадян і негромадян. До останніх належали метеки, чужинці, вільновідпущеники. Кожен грецький поліс, кожна держава, в тому числі Афіни, — це була тісно згуртована община громадян.

Повноправним громадянином вважали в Афінах тільки ту людину, чиї батько і мати були афінськими громадянами і проживали у законно оформленому шлюбі. Афінські громадяни — і тільки вони — користувалися всією повнотою цивільно-правових, економічних і політичних прав. Громадяни Афін мали й певні обов'язки, серед яких найважливішим була військова служба, участь у роботі Народних зборів, виконання певних повинностей й сплата податку на користь суспільства, держави.

Метеки (або метейки) – це категорія вільних людей, чужинців, але тих, які постійно проживали в Афінах. Звідси й їхня назва — "спільнопроживаючі". Переважно це греки, вихідці з інших грецьких полісів, хоч зустрічалося немало людей з-поза Греції. Вони займалися переважно торгівлею і ремеслом, бо купувати землі чи здобувати їх якимось іншим шляхом (наприклад, через дарування) не мали права. Прав громадян вони не мали, хоч іноді цілі їх покоління проживали в Афінах.

Характерною ознакою рабського стану з юридичного погляду було абсолютне безправ'я. Рабів взагалі не вважали за людей, тому рабовласник міг вільно розпоряджатися рабом, який йому належав. Єдиним обмеженням сваволі рабовласника, та й то не всюди і не завжди, була заборона (в Афінах) вбити раба.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бостан Л. М., Бостан С. К. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник, К., 2004. – 672 с.

Винничук Л. Люди, нравы, и обычаи Древней Греции и Рима, Высшая Школа, М. 1988.

Глиняний В.П. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Істина, 2005. – 768 с. Ст.. 190-191, 198-207

Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія: Навч. посіб./ За ред. В.Д.Гончаренка; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Н.-д. ін-т держ. будівництва та місцевого самоврядування Акад. правових наук України. - К.: Ін Юре, 2002. - 716 с.

Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. / Вид. 3-тє, доповн. – К.: Атака, 2001.

Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій. Ч. І / Акад. держ. податкової служби України. - Ірпінь, 2002. - 137 с.

Перетерский И.С. Всеобщая история государства и права. – М.:изд-во Наука, 1981 г.

Страхов М. Історія держави і права зарубіжних країн: Підруч. для студент. юрид. спец. вищ. закл. освіти.- Х.: Право, 2001.- 415 с.

Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. К.:1994.

Хома Н. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студент. вищ. закл. освіти.- Л.; К.: Магнолія плюс: Каравела: Новий світ-2000, 2003.

Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. - К.: ІнЮре, 1998. Т. 1-2.

Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. К.: Вентурі, 1994.