Договір дарування
ПЛАН
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
1.1. Правове регулювання договору дарування
1.2. Предмет договору дарування
1.3. Форма договору дарування
2. СТОРОНИ У ДОГОВОРІ ДАРУВАННЯ
3. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
3.1. Прийняття дарунка
3.2. Дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
3.3. Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому
3.4. Обов'язок обдаровуваного на користь третьої особи та правові наслідки його порушення
3.5. Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника
3.6. Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування
4. ПОЖЕРТВА ЯК РІЗНОВИД ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
4.1. Поняття пожертви
4.2. Права пожертвувача
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Майнові відносини у демократичному суспільства в своїй переважній більшості носять оплатний характер. Оплатність відносин з участю фізичних та юридичних осіб випливає з майнової відокремленості, госпрозрахункової самостійності підприємств різних форм власності та організаційно-правових форм діяльності. Для відносин, учасниками яких є громадяни, принцип оплатності має вирішальне значення, оскільки у такий спосіб дозволяє забезпечити не тільки їхні матеріальні, але й духовні потреби.
Але разом з цим в умовах розвитку ринкових відносин існують і все більше розвиваються безоплатні майнові відносини. Юридичні та фізичні особи передають один одному безоплатно з дотриманням встановленого порядку матеріальні об'єкти, що не є результатом їх господарської діяльності, наприклад підприємства, будівлі і споруди, особливо якщо вони зведені за рахунок бюджетних асигнувань. Безоплатний розподіл майна застосовується і у відносинах держави з громадянами. Проте не всі ці відносини набувають цивільно-правової форми. Безоплатна передача майна у власність або в користування іншій особі отримує цивільно-правовий вираз тільки у випадках, коли вона відбувається на основі договору дарування.
Договір дарування, обумовлюючи безоплатну передачу майна у власність, найчастіше застосовується у відносинах між громадянами. Але громадяни можуть подарувати яку-небудь річ, грошову суму або іншу цінність, і державі, будь-якій іншій юридичній особі. Практиці відомі немало випадки безоплатної передачі громадянами суспільству витворів мистецтва, книг, історичних документів, інших культурних і історичних цінностей.
Зважаючи на значне поширення застосування договору дарування, його особливості порівняно з іншими цивільно-правовими зобов’язаннями, виникає необхідність наукового дослідження поняття, форми, змісту та інших властивостей вказаного різновиду договорів про безоплатну передачу майна у власність.
1. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ
1.1. Правове регулювання договору дарування
Правове регулювання договору дарування суттєво відрізняється від регулювання цього договору в ЦК 1963 p., де даруванню було при-свячено лише дві статті (ст. 243 та 244), дого-вір розглядався як реальний і вважався укла-деним в момент передання майна [2, 516]. Стаття 717 ЦК України передбачає крім реального, та-кож консенсуальний договір дарування, за яким одна сторона (дарувальник) зобов'язуєть-ся передати іншій стороні (обдарованому) да-рунок в майбутньому. Крім речей, об'єктом до-говору дарування можуть бути майнові права.
Таким чином, момент укладання договору дарування може не співпадати з переходом права власності. Тоді він породжує обов'язкове правове відношення, змістом якого є обов'язок дарувальника збагатити обдарованого за раху-нок зменшення свого майна.
Договір дарування опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, при цьому да-рувальник і обдаровуваний є рівноправними суб'єктами. Договір дарування направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності у обдарованої особи, при цьому обдаровуваний набуває право на майно, якого раніше у нього не було. Дарувальник повинен бути власником майна, що відчужується. Договір дарування є уз-годженим волевиявленням обох сторін, і являє собою не тільки акт розпорядження майном власником (дарувальником), але й акт прий-няття подарунку обдаровуваним. Для здійснен-ня договору дарування необхідно як воля да-рувальника, так і згода обдаровуваного, який має право відмовитися від прийняття дарунку в силу певних причин. При відсутності згоди на прийняття майна, яке не виражено ні в якій формі, такий договір не можна визнати укладе-ним. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному або передачі його у майбутньому, і тому він може належати як до реальних, так і до консенсуальних договорів. Момент укладання правочину не пов'язаний з моментом передачі майна у власність. За таких умов договір дарування з обов'язком передати майно обдаровуваному у майбутньому вважатиметься чинним до його фактичної передачі, а тому має ознаки консенсуальної угоди [6, 254].
Договір дарування є односторонньо зобов'язувальним. З його укладанням у сторін, як пра-вило, не виникають взаємні або односторонні обов'язки. Щодо прав, то їх набуває лише обда-ровуваний у вигляді повноважень власника сто-совно прийнятого майна. Належність даруван-ня до односторонніх договорів не позбавляє його ознак двостороннього правочину, для укладан-ня якого необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдаровуваного). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто дого-вір укладений) за наявності волевиявлення об-дарованої особи, висловленого у будь-якій фор-мі. Як правило, воно виявляється у відповідній поведінці, зумовленій певними подіями або об-ставинами. Безпосередня згода особи, якій да-рується майно, вимагається за тими угодами, які потребують спеціального оформлення. Якщо да-рунок не прийнято, договір дарування вважаєть-ся не укладеним. З укладанням договору да-рування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами.
Таким чином, дарування є договором, тобто двостороннім правочином, що заснований на взаємному узгодженні. Воно передбачає згоду обдарованого прийняти пропоноване йому май-нове право. Цією ознакою дарування відрізня-ється від прощення боргу, яке відноситься до односторонніх угод.
Характерною ознакою дарування є його без-оплатність. Будь-які причини, мотиви дару-вальника (глибока вдячність до обдаровувано-го або інші особисті почуття) не мають значен-ня. Не виключає безоплатності покладання на обдаровуваного певних обов'язків, пов'язаних з використання речі, та інші умови. Однак при зу-стрічних обов'язках обдаровуваного у відношен-ні до дарувальника — передати річ, сказати по-слугу —