договір не визнається даруванням, а буде визначатися нормами, що стосуються договору міни, та ін., у залежності від умов дого-вору. Договір дарування завжди є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового або немайнового характеру. Це характеризує дару-вання як договір, що не терпить яких-небудь зу-стрічних домагань і спрямований винятково на надання майнової вигоди лише одній стороні [24, 587]. Тобто у даному випадку законодавець встанов-лює, що любе зустрічне майнове надання сто-роною, що набуває майно у власність, свідчить про відсутність дарування. Не суперечить без-оплатному характеру договору дарування факт здійснення обдарованим згодом дарунка на користь дарувальника, але за самостійним дого-вором.
ЦК України не визнає дарування на випадок смерті. Розпорядження про передачу майна після своєї смерті оформлюється заповітом, від якого дарування відрізняється тим, що майно передається при житті дарувальника, а тому, майно дарувальника зменшується, тоді як запо-віт не відображується на майнових правах при житті особи. Крім того, заповіт може бути від-мінено у будь-який час, тоді як дарування, як правило, безповоротне. Дарування є договором, а заповіт — односторонім правочином. Договір дарування, укладений з порушенням вимог за-кону про безоплатність передачі іншій стороні майна у власність, є недійсним.
1.2. Предмет договору дарування
Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть ви-никнути у нього в майбутньому.
Предмет дарування повинен бути у договорі чітко визначений. Обіцянка подарувати невизначену річ не має правового значення [1].
Предметом договору дарування може бути не тільки рухоме (у тому числі гроші та цінні папери) та нерухоме майно, але й також май-нові права — як такі, якими вже володіє дару-вальник, так і ті, які можуть виникнути у ньо-го у зв'язку зі здійсненням права інтелекту-альної власності, а також інші права.
Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з обігу і яке може бути у власності особи, якій воно дарується (предмети домашнього побуту, гроші, житловий будинок, квартира, автомобіль, тощо). Майно, що передається за договором дарування, перехо-дить у власність від однієї особи (дарувальни-ка) до іншої (обдарованого). Тому майно, що передається, повинне бути власністю даруваль-ника. Але в законі нічого не сказано про нас-лідки вилучення подареного майна, якщо дарувальним не мав права ним розпоряджуватися. Слід вважати, що дарувальник несе відповідальність за збитки, що завдані обдаро-вуваному, якщо він знав або повинен був зна-ти про те, що річ йому не належить або був не вправі розпоряджатися майном, але не попере-див про це обдаровуваного.
Договори дарування предметів, що знахо-дяться у загальній власності, підпорядковуються режиму загальної власності. При частковій власності необхідна згода усіх учасників. Якщо майно є предметом сумісної власності — така згода презюмується. У Сімейному кодексі Укра-їни встановлено, що правочин, що здійснений одним з подружжя по розпорядженню їх власним майном, може бути визнано судом недійсним за мотивами відсутності згоди іншого з подруж-жя, але тільки на його вимогу і якщо буде до-ведено, що інша сторона не знала і не повинна була знати про незгоду одного з подружжя на укладання даної угоди. Однак, для здійснення одним з подружжя акту розпорядження неру-хомості або угоди, що потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, необхід-но отримати нотаріально засвідчену згоду іншо-го з подружжя.
При даруванні необхідно також додержу-ватися спеціальних правил, встановлених для набуття права власності громадянами на окре-мі види майна (наприклад, вогнепальна зброя). Тому речі, вилучені з цивільного бігу, не можуть бути предметом договору дарування. Речі, на володіння та користування якими необхід-но мати дозвіл, можуть бути предметом договору дарування, якщо обдарований отримає та-кий дозвіл [16, c. 523].
Законодавець вносить нове положення про те, що предметом договору дарування можуть бути не тільки майнові права, якими дарувальник вже володіє, а й такі, які можуть виникну-ти у нього у майбутньому, тобто якими на да-ний момент він ще не володіє, але розраховує одержати потім. Це відповідає вимогам попе-редньої статті, де зазначається, що майно може бути передано іншій стороні (обдарованому) не тільки у теперішньому, але й у майбутньому.
1.3. Форма договору дарування
Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно.
Договір дарування нерухомої речі укла-дається у письмовій формі і підлягає нотарі-альному посвідченню.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати да-рунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.
Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у пись-мовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не вста-новить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.
Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів відповідно до ст.ст. 205-207 ЦК.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій і письмовій нотаріальній формі. Згідно зі статтею, що коментується, фор-ма договору дарування визначається у залеж-ності від виду майна, що є предметом договору дарування.
Законодавче врегульовано, що якщо предме-том договору дарування є предмети особистого користування та побутового призначення, то такий договір може бути укладено в усній фор-мі, коли висновок про волю особи робиться на підставі прямо висловленого ним бажання. Так, реальний договір дарування, при якому рухома річ передається обдаровуваному