Письмова форма договору дарування під страхом недійсності необхідна для договорів, які містять обіцянку дарування.

Стаття 719 ЦК України містить в собі по-ложення, відповідно до якого договір даруван-ня передбачає нотаріальну форму незалежно від суб'єктного складу обдарованих осіб (фізичних чи юридичних). Згідно з даною статтею дого-вір дарування нерухомої речі обов'язково укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріусом. Нотаріальна форма є найбільш складною формою укладання договору дару-вання. У даному випадку договір дарування не тільки вчиняється у вигляді складання спе-ціального письмового документа, але факт скла-дання документа ще й посвідчується нотаріу-сом. Оформлюючи даний вид договору, нотарі-ус пересвідчується в законності його умов, цілях, встановлює істинну волю сторін догово-ру. При укладанні договорів дарування необхід-но додержуватися також і спеціальних правил, встановлених для відчуження частки у спіль-ному майні, тощо [9, 241-242]. Так, при укладанні угод про відчуження спільного майна подружжя, що по-требують обов'язкового нотаріального посвід-чення, має бути письмова згода другого з по-дружжя. Тому недодержання цих умов дає під-стави вважати такий договір недійсним.

ЦК передбачено, що у письмовій формі укладаються договори дарування майнового права та договори дарування з обов'язком пе-редати дарунок у майбутньому. Тому недодер-жання письмової форми при укладанні зазна-ченого договору дає підстави вважати його ні-кчемним.

У випадках, спеціально обумовлених в за-коні, договір дарування, укладений з порушен-ням встановленої цивільним законодавством формою, визнається недійсним. Як витікає зі змісту коментованої статті, законодавцем пря-мо зазначено, що договори дарування майно-вого права та договори дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому не повинні укладатися в усній формі, а тільки у письмо-вій, при цьому нотаріальне посвідчення не є обо-в'язковим.

У письмовій формі укладаються також до-говори дарування рухомих речей, які мають особливі цінність. Але ця норма не носить ім-перативного характеру, так як передача такої речі може бути правомірною навіть якщо ця передача було здійснена за усним договором. Це може бути при умові, що судом не буде вста-новлено, що обдарований заволодів нею незакон-но. Тобто у разі виникнення спору з цього при-воду, він вирішується у судовому порядку. І саме суд вирішує, законно чи незаконно обдарований набув річ.

Досить новим є положення про те, що дого-вір дарування валютних цінностей укладаєть-ся у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню у випадку, якщо сума валютних цінностей не перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів гро-мадян. У даному випадку також застосовують-ся положення, відповідно до який недодержан-ня законодавче встановленої форми тягне за собою визнання договору дарування валютних цінностей недійсним [20, 195].

2. СТОРОНИ У ДОГОВОРІ ДАРУВАННЯ

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, тери-торіальна громада.

Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Підприємницькі товариства можуть укла-дати договір дарування між собою, якщо пра-во здійснювати дарування прямо встановле-но установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Договір дарування від імені даруваль-ника може укласти його представник. Дору-чення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Перший добровільно позбав-ляє себе певного майна, другий — набуває ці права. Якщо предметом договору дарування є річ, то обдаровуваний набуває на неї право вла-сності.

Сторонами у договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. У статті, що коментується, міститься положення про те, що сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територі-альні громади.

Дарування — цивільно-правова угода, тому дарувальник і обдарований повинні бути дієздатними. Тобто, укладання договорів дару-вання громадянами має здійснюватися з додержанням загальних правил цивільного законо-давства про їх дієздатність. Крім того, законо-давець встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуван-ням. Виходячи з інтересів дітей, осіб, над яки-ми встановлена опіка чи піклування, у цивіль-ному законодавстві зазначається, що батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дару-вати майно дітей, підопічних. Але вони мають право від імені осіб, над якими встановлена опіка чи піклування, приймати майно у пода-рунок, а піклувальники над неповнолітніми — давати згоду на прийняття дару [12, 371]. Опікуни та пік-лувальники можуть відмовитися від пропозиції прийняти дар, якщо він не відповідає інте-ресам підопічного. Договори дарування дозво-ляються відносно любої особи за вибором дарувальника. Закон не обмежує здійснення до-говору дарування між подружжям.

Юридичні особи виступають сторонами у договорі дарування у межах своєї спеціальної дієздатності. При цьому у статті, що коменту-ється, не передбачається будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) вони мають здійснювати відповідно до вимог їх установчих документів та законодавчих актів. Договір да-рування між юридичними особами, які здійсню-ють підприємницьку діяльність, не дозволяєть-ся у випадку, якщо право дарування не перед-бачено у статуті дарувальника. Дане положення не стосується права таких осіб укладати дого-вір пожертви (тобто дарування нерухомого та рухомого майна, зокрема грошей та цінних па-перів фізичним та юридичним особам, держа-ві України, Автономній Республіки Крим, адмі-ністративно-територіальним утворенням для досягнення ними певної, раніше визначеної мети). Тобто, юридичні особи можуть бути сторонами у договорі дарування тільки у випадках, коли ці договори не суперечать їх меті та пред-мету діяльності, передбаченому в установчих документах або положеннях про них, а також у випадках, прямо передбачених законодавством України.

У статті 720 ЦК України передбачено поло-ження про те, що не тільки дарувальник особи-сто може укладати