Іншими словами, коментована стаття надає право дарувальнику при певних обставинах ви-магати від обдаровуваного повернення речі, що є договором дарування. Розірвання дарування можливе у виключних випадках, зазначені у статті, що коментується, або у випадках визнан-ня договору недійсним за загальними підста-вами, передбаченими ЦК України. Тому спеці-альною підставою для розірвання дарування є очевидна невдячність обдаровуваного, яка відо-бразилася у посяганні на життя дарувальника або його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Закон не вимагає попереднього засудження об-даровуваного.

Якщо ж обдарований вчинив умисне вбив-ство дарувальника, то у даному випадку вимагати розірвання договору дарування мають пра-во його спадкоємці.

Згідно зі статтею, що коментується, дарувальник має право вимагати розірвання догово-ру дарування, якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність. Тобто законодавцем передбачена ще одна підстава для розірвання договору дарування дарувальником — це безповоротна втрата дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цін-ність (наприклад, як пам'ять). При виявленні дарувальником такої можливості, він має пра-во запобігти цьому.

Якщо річ, що становить історичну, наукову, культурну цінність, може бути знищена або істотно пошкоджена внаслідок недбалого став-лення обдарованого до неї, дарувальник має право вимагати розірвання договору даруван-ня. Це зумовлено турботою дарувальника про майно, що має історичну, наукову та культурну цінність. Якщо дарувальник виявить факти не-дбалого ставлення до зазначених речей, він має вимагати розірвання договору у односторонньо-му порядку.

Стаття 727 ЦК України передбачає, що да-рувальник має право вимагати розірвання до-говору дарування, якщо на момент висування вимоги дарунок є збереженим. Іншими слова-ми, якщо подароване майно збереглося в обдарованого, то у даному випадку дарувальник має право розірвати договір дарування. Якщо ж у обдарованого майно не збереглося (наприклад, воно вже продане, подароване, знищене, тощо), то дарувальник не може вимагати розірвання договору дарування та повернення ні самого по-дарунку, ні його вартості.

У випадку розірвання договору дарування річ повертається дарувальнику у тому вигляді, в якому вона існувала на момент відміни. Отриманні обдарованим плоди, доходи від речі за-лишаються в нього. Якщо ж річ була відчуже-на третій особі, то її повернення неможливе. Але при доведеній вині обдаровуваного у відчуженні або знищені речі з метою запобігти її повернен-ню дарувальнику можливий позов за зобов'я-заннями із заподіяної шкоди [23, 154].

У відповідності до статті 727 ЦК України у разі розірвання договору дарування обдарова-ний зобов'язаний повернути річ у натурі, тобто повернути річ, яку він одержав у дарунок. До вимог про скасування договору дарування засто-совується позовна даність в один рік. Тобто при розірванні договору дарування на вимогу дару-вальника законодавче передбачений термін, упродовж якого можна звернутися до суду про захист своїх порушених прав — 1 рік (ст. 728 ЦК України).

3.6. Позовна давність, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування

До вимог про розірвання договору дару-вання застосовується позовна давність в один рік.

Позовна давність — це встановлений зако-ном строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійс-нення або захисту свого права шляхом подачі позовної заяви до суду. Позовна давність слу-гує зміцненню договірної дисципліни, стимулює активність учасників цивільного обігу щодо здійснення їх прав і обов'язків, а також поси-лює взаємний контроль за виконанням зобов'я-зань [17, 93]. Строки позовної давності встановлені без-посередньо законом і не можуть бути змінени-ми угодою сторін. Тобто у даному випадку законодавець встановлює, що до вимог про ро-зірвання договору дарування застосовується по-зовна давність — один рік.

4. ПОЖЕРТВА ЯК РІЗНОВИД ДОГОВОРУ ДАРУВАННЯ

4.1. Поняття пожертви

Пожертвою є дарування нерухомих та ру-хомих речей, зокрема грошей та цінних папе-рів, особам, встановленим частиною першою статті 720 ЦК України, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з мо-менту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовують-ся положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 728 ЦК України передбачає як різ-новид договору дарування пожертву — даруван-ня нерухомих та рухомих речей, зокрема гро-шей та цінних паперів фізичним особам, юри-дичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, адміністративно-територіаль-ним утворенням для досягнення ними певної, зарані визначеної мети.

Закон відносить пожертву до видів даруван-ня, вважаючи ознакою пожертви призначення дарунку, якою є загальнокорисна ціль. Загаль-на користь є в тому, що невизначена кількість осіб може користуватися дарунком. У протилеж-ному випадку, якщо кошти призначаються кон-кретній особі без певного призначення, то в даному випадку має місце звичайний договір да-рування.

Виділення коштів з державного або місце-вого бюджету, у тому числі для загальнокорис-них цілей, не є пожертвою, оскільки в даному ви-падку немає дарування: кошти використовують-ся за прямим призначенням.

Предметом пожертви може бути будь-яке майно, яким пожертвувач вправі розпорядити-ся. Частіше за все це — грошові кошти, хоча можуть бути й інші речі (наприклад, для осіб, які постраждали від стихійного лиха).

Договір пожертви від імені пожертвувана може укласти його представник, але при наяв-ності передбаченого цивільним законодавством доручення.

Договір про пожертву вважається укладе-ним з моменту прийняття пожертви. Іншими словами, з того часу,