Відповідно до статті, що коментується, до до-говору про пожертву застосовуються положен-ня про договір дарування, за умови, якщо інше не встановлено законом. Це, зокрема стосуєть-ся предмета, сторін договору, обов'язків пожертвувача, форми договору, умов його розірвання, прийняття пожертви тощо.

4.2. Права пожертвувача

Пожертвувач має право здійснювати ко-нтроль за використанням пожертви відповід-но до мети, встановленої договором про по-жертву.

Якщо використання пожертви за призна-ченням виявилося неможливим, використан-ня її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи — за рішенням суду.

Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовуєть-ся не за призначенням.

Відповідно до статті, що коментується, Пожертвувач наділяється певними правами, зо-крема правом контролювати використання по-жертви у відповідності до обумовленої мети.

Законодавець передбачає випадок, коли по-жертвувач передає майно (пожертву) для досяг-нення певної мети, але використовувати його з такою метою неможливо в силу певних обста-вин. У такому разі використовувати пожертву за іншим призначенням можливо тільки при наявності на це згоди пожертвувача. Але це правило не додержується, якщо пропозиція звернена до невизначеного кола осіб та у зібра-них коштах неможливо виділити майно конк-ретних пожертвувачів.

Якщо пожертвувач не може надати згоду на використання пожертви не за призначенням, обумовленим договором, у зв'язку зі смертю пожертвувача або ліквідацією юридичної осо-би, то дане питання вирішується за рішенням суду [4, 259].

Згідно зі статтею 730 ЦК України пожерт-ва повинна використовуватися за призначенням, тобто для досягнення певної мети, для виконан-ня якої пожертвувач надає пожертву. Але існують випадки, коли передане пожертвувачем майно (пожертва) використовується з іншою метою, ніж яка була обумовлена договором. Якщо пожертва використовується не за призна-ченням, то в такому випадку пожертвувач має право вимагати розірвання договору пожертви. Таке право належить не тільки пожертвувачу особисто, а й його спадкоємцям.

ВИСНОВОК

Отже, в системі цивільно-правових договорів договір дарування виділяється в окремий тип договірних зобов'язань завдяки наявності деяких характерних ознак. В числі таких ознак можна назвати наступні особливі риси договору дарування.

По-перше, основна кваліфікуюча ознака договору дарування, що відрізняє його від переважної більшості цивільно-правових договорів, полягає в його безоплатності.

По-друге, ознакою дарування є збільшення майна обдарованого. Обсяг майна обдарованого збільшується шляхом передачі йому дарувальником речі або майнового права або звільнення його від обов'язку. В останньому випадку зменшується частина майна обдарованого, що становить його пасиви, що рівносильне збільшенню активів останнього. Дана ознака дозволяє відрізняти договір дарування від інших договорів, що не передбачають, так само як і при даруванні, зустрічного надання.

По-третє, при даруванні збільшення майна обдарованого повинне відбуватися за рахунок зменшення майна дарувальника. Ця ознака необхідна для відмежування договору дарування від інших договорів і операцій, реалізація яких передбачає збільшення майна особи, але не за рахунок зменшення майна іншої особи, яка надає йому послуги.

По-четверте, ознакою договору дарування є також наявність в дарувальника, що передає обдарованому майно або звільняє його від зобов'язань, наміру обдарувати останнього, тобто збільшити майно обдарованого за рахунок власного майна. За відсутності такого наміру в «дарувальника» договір, за яким здійснюється передача майна, навіть за відсутності в його тексті умов про ціну вказаного майна і порядок його оплати або іншого зустрічного надання, повинен визнаватися оплатним.

По-п'яте, неодмінною ознакою договору дарування є згода обдарованого на отримання дару.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // ВВР, 2003, №№ 40-44, ст.356

Цивільний кодекс Української РСР. Науково-практичний коментар. — К., 1971. — С. 131.

Бірюков І.А. Цивільне право України. - К.: Академія, 2000.

Бойко П.С. Цивільне законодавство. - Х.: Правова література, 1999.

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М., 1997.

Василенко А.В. Цивільне право. - К.: Юрінком Інтер, 2001.

Гражданское право. В 2 т. / Под ред Е.В. Суханова Т. 2 – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 478 с.

Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 2: Учеб. / Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. - 2-е изд. - М., 2000.

Демиденко В.В. Основи цивільного права. - Х.: Наука, 2000.

Дзера О.В. Зобов'язальне право. Теорія і практика. - Київ: Юрінком Інтер, 1998.

Захаров П.М. Цивільні правовідносини. - Х.: Наука, 2002.

Иоффе А С, Толстой Ю К. Новый гражданский кодекс РСФСР. - Л., 1965.

Йоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций) // Отдельные виды обязательств. – М.: И-во Ленин-го у-та., 1967. – 864 с.

Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник / За ред. В.В.Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560с.

Луць В.В. Договірне право // Основні напрями реформи цивільного права в Україні. Збірник статей та матеріалів – К., 1997. – С.47-54.

Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Коссака. – К., 2004. – 1149 с.

Новицкий И. Б., Лущ Л. П. Общее учение об обязательстве. - М., 1950.

Отдельные виды обязательств // Под ред. К. А. Граве, И. Б. Новицкого. - М., 1954.

Петренко А.А. Цивільне право. - Х.: Фоліо, 2001.

Харитонов Є.О, Саніахметова Н.О. Цивільне право України: Підручник. – К., 2003. – 369 с.

Цивільне право України. Підручник. Під ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. К.: Юрінком Інтер, 2002.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. — Т. 1. Загальна частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — 520 с.

Цивільне право України: Навч. посібн. / За