Встановивши в справі одну або кілька обтяжуючих обставин, перелічених у пунктах 1-13 ч. 1 ст. 67 КК, і мотивувавши своє рішення у вироку, суд має право: а) призначити основне покарання ближче до максимуму санкції або в максимальних її межах; б) обрати більш суворий вид основного покарання з тих кількох, які передбачені в альтернативній санкції; в) призначи ти відразу кілька додаткових покарань, передбачених у санкції; г) приєднати до основного покарання на підставі норм Загальної частини КК (статті 54 і 55 КК) те додаткове, яке в санкції не передбачене. Наявність у справі обтяжуючих обставин, як правило, виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання і застосування ст. 69 КК.

У частині 2 ст. 67 КК закон надає суду право (залежно від характеру вчиненого злочину і при обов'язковому мотивуванні свого рішення у вироку) не визнати будь-яку із зазначених у пунктах 1, 3-5, 8, 11 та 13 ч. 1 ст. 67 КК обставину такою, що обтяжує покарання. Отже, передбачені в ч. 1 ст. 67 КК обставини закон поділяє на дві групи. До першої входять ті з них, які за будь-яких умов належить розглядати як такі, що обтяжують покарання (пункти 2, 6, 7, 9, 10 та 12). Другу групу утворюють ті обставини, які можуть бути, а можуть і не бути визнані судом обтяжуючими. При цьому підставою для такого рішення є наявність (або відсутність) зв'язку відповідної обставини з характером вчиненого особою злочину. Так, навряд чи може бути визнана обтяжуючою покарання така обставина, як, наприклад, одержання службовою особою в стані сп'яніння заздалегідь обумовленого хабара. Навпаки, вчинення злочину, наприклад, з особливою жорстокістю або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, в усіх випадках свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння та (або) особи винного.

Не визнаючи ту чи іншу обставину такою, що обтяжує покарання, суд повинен мотивувати це рішення у вироку і послатися на ч. 2 ст. 67 КК. Невизнання тієї чи іншої обставини такою, що обтяжує покарання, не означає, що вона автоматично «переходить» у розряд пом'якшуючих. Закон надає суду право визнати її лише такою, яка не може бути покладена в основу посилення покарання.

Відповідно до ч. З ст. 67 КК при призначенні покарання суд не може визнати такими, що обтяжують його, обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті. Закон встановлює вичерпний перелік обставин, що обтяжують покарання, і отже, такими не можуть бути визнані, наприклад, невизнання підсудним своєї вини, відсутність каяття у вчиненому, невідшкодування завданого збитку тощо.

Багато з перелічених у ч. 1 ст. 67 КК обставин, передбачені в статтях Особливої частини КК як ознаки злочину, що впливають на його кваліфікацію. Тому в ч. 4 ст. 67 КК закон забороняє суду враховувати їх двічі — і при кваліфікації злочину, і при призначенні покарання (див. про це коментар до ч. З ст. 66 КК). Так, не може бути врахована при призначенні покарання як обставина, що його обтяжує, наприклад, вчинення злочину з особливою жорстокістю при кваліфікації діяння за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК або вчинення злочину загальнонебезпечним способом за ч. 2 ст. 194 КК, оскільки саме ці способи вчинення злочину і визначають в даному випадку його кваліфікацію за зазначеними статтями (частинами і пунктами статей) Особливої частини КК.

Слід, однак, враховувати, що такі обтяжуючі обставини, як повторність (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК) та заподіяння злочином тяжких наслідків (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК) мають оціночний характер, а їх зміст визначається за допомогою відповідних кількісних показників — число вчинених злочинів, розмір або сума завданої шкоди. Параметри цих показників можуть бути різними у кожному конкретному випадку, що, безумовно, впливає на ступінь тяжкості скоєного злочину та (або) небезпечність особи винного. Наприклад, і в п. 1 ч. 1 ст. 67, і в ч. 2 ст. 185 КК фігурує така ознака, як повторність вчинення злочину. Однак крадіжка буде повторною і тоді, коли вона вчинена і вдруге, і вдесяте. Безсумнівно, що за інших рівних умов суспільна небезпечність особи винного в останньому випадку набагато вища, що і повинно бути враховано судом при призначенні покарання. Аналогічно повинні оцінюватися й тяжкі наслідки, яких було завдано злочином і які в одному випадку можуть, наприклад, бути виражені у загибелі двох осіб (ч. З ст. 286 КК), а в іншому — кількох десятків (ч. З ст. 258 КК).

Обставини, які пом'якшують покарання

При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються: