Обставини, які пом'якшують покарання — це перелічені в законі, а також не зазначені в ньому, але встановлені судом різного роду чинники об'єктивного чи суб'єктивного характеру, які не є ознаками складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, однак знижують ступінь суспільної небезпечності особи винного і (або) вчиненого ним злочину, і у зв'язку з цим є підставою для призначення менш суворого покарання.

У пункті 1 ч. 1 ст. 66 КК передбачені три обставини, які пом'якшують покарання: а) з'явлення із зізнанням; б) щире каяття; в) активне сприяння розкриттю злочину. Ці обставини є різними формами дійового каяття (див. коментар до ст. 45 КК), за якого особа добровільно, своєю активною поведінкою сприяє розкриттю злочину, запобіганню або усуненню заподіяної ним шкоди.

Під з'явленням із зізнанням згідно зі ст. 96 КПК розуміється особисте, добровільне письмове або усне повідомлення заявником органу дізнання, слідчому, прокурору або суду про підготовлюваний чи вчинений ним зло чин до порушення проти нього кримінальної справи або до винесення по станови про притягнення його як обвинуваченого.

Щире каяття припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.

Активне сприяння розкриттю злочину означає, що винний добровільно в якійсь формі своїми активними діями надає допомогу органам слідства або суду в з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття (розповідає про час, місце вчинення злочину, називає співучасників, передає речові докази, предмети, здобуті злочин ним шляхом, тощо).

Для визнання обставин, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 66 КК такими, що пом'якшують покарання, не потрібно, щоб усі вони без винятку були одночасно виявлені судом по конкретній справі. Навіть якщо буде встановлена лише одна з них (наприклад, з'явлення із зізнанням), вона може бути визнана судом обставиною, що пом'якшує покарання.

Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяно шкоди (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК) здійснюється добровільно з ініціативи як самого винного, так і інших осіб (наприклад, родичів, близьких або навіть потерпілого) до чи після притягнення особи до відповідальності, але обов'язково до винесення обвинувального вироку, і полягає в повному або частковому відшкодуванні матеріального (майнового, фізичного) збитку або усуненні заподіяної нематеріальної (моральної) шкоди силами або засобами винного чи інших осіб, що діють від його імені або за його дорученням.

Наявність обставин, зазначених у пунктах 1 та 2 ст. 66 КК, за умов, передбачених у статтях 44 та 45 КК, може потягти за собою звільнення особи від кримінальної відповідальності (див. коментар до статей 44 та 45 КК).

Вчинення злочину неповнолітнім (п. З ч. 1 ст. 66 КК) вважається обставиною, яка пом'якшує покарання, якщо злочин вчинений особою, яка на момент його вчинення не досягла 18-річного віку. Закон не тільки визнає неповноліття винного обставиною, що пом'якшує покарання, а й встановлює певні особливості, які повинні бути враховані судом при призначенні покарання даній категорії осіб (див. коментар до ст. 103 КК).

Вчинення злочину жінкою в стані вагітності (п. 4 ч. 1 ст. 66 КК) визнається пом'якшуючою обставиною внаслідок того, що такий стан пов'язаний з низкою певних психічних і фізіологічних особливостей організму, які деякою мірою знижують здатність жінки повністю контролювати свою поведінку. Строк вагітності на момент вчинення злочину, а також поінформованість про такий стан самої жінки значення в даному випадку не мають.

Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (п. 5 ч. 1 ст. 66 КК) пом'якшує покарання, коли злочин вчиняється під впливом особистих (хвороба, втрата роботи), сімейних (розірвання шлюбу, загибель близьких) чи інших (складні житлові умови, втрата важливих документів) обставин, які об'єктивно несприятливо склалися для винного.

Зазначені чинники можуть бути визнані судом обставинами, що пом'якшують покарання, лише за умови, якщо вони: а) виникли об'єктивно, а не з вини самої особи, яка вчинила злочин (систематичне пияцтво винного, ухилення від суспільно корисної праці тощо); б) були справді (об'єктивно) тяжкими, а не тільки на думку самого винного; в) обумовили вчинення злочину винним. Отже, суд повинен встановити наявність зв'язку між зазначеними обставинами і вчиненим особою злочином, характер якого свідчить, що об'єктивно сформовані тяжкі обставини з боку винного значною мірою й обумовили вчинення ним злочину. Відсутність такого зв'язку виключає можливість визнання зазначених обставин пом'якшуючими. Так, навряд чи можна визнати обставиною, що пом'якшує покарання, вчинення особою, наприклад, такого злочину, як зґвалтування або ухилення від сплати податків унаслідок несприятливої обстановки в сім'ї чи на роботі.

Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п. 6 ч. 1 ст. 66 КК) надає суду право пом'якшити покарання, оскільки при вчиненні злочину можливість вибору вольової