Одночасно в якостi об’єкту злочину слiд видiлити i iнтереси окремої людини, якi трансформованi в загальнолюдські iнтереси і стали загальнолюдськими цiнностями. Такими цiнностями i iнтересами є мир, екологiчна безпека, захищенiстъ вiд актiв терору та iн.

Виходячи iз всього вишесказаного, можна дати визначення поняттю ,,об’єкт злочину”:

Об`єктом злочину в кримiналъному правi є суспiлънi вiдносини, блага та iнтереси, якi прийнятi пiд кримiналъно-правову охорону i яким внаслiдок вчинення злочину спричиняєтъся або може бути спричинена шкода.

Види об’єкту злочину.

Питания про види об’єкту злочину у вiтчизнянiй теорiї кримiнального права тривалий час не викликало нiяких суперечок. Схема класифiкацiї об’єктiв по вертикалi та горизонталi була практично загальноприйнятою.

Однак в останнi роки у вiтчизнянiй кримiнально-правовiй науцi почали висловлюватисъ думки про iншi схеми об’єктiв злочину.

По вертикалі об’єкти злочину подiляються на:

- загальний об’єкт;

- родовий об’єкт;

- безпосереднiй об’єкт.

Дана схема запропонована ще у 1938 році і підтримується більшістю вчених.

Вона вiдповiдає класичний фiлософськiй схемi спiввiдношення категорiй ,,загального”, ,,особливого” та ,,окремого”.

Загалъний об’єкт злочину утворюють всi найбiльш важливi суспiльнi вiдносини, блага та iнтереси, якi прийнятi пiд охорону кримiнальним законом.

Фактично в це поняття входятъ i вiдносини власностi, i вiдносини господарювання, i такi природнi блага людини, як життя, здоров’я, iнтереси миру та iн.

Загальний об’єкт злочину безпосередньо пов’язаний iз проблемами оптимального здiйснення кримiнальної полiтики в нашiй державі — визначення достатнього кола суспiльних вiдносин, благ та iнтересiв, якi приймаються пiд кримiнально-правову охорону. Недавнiй iсторiї вiдомi часи, коли саме невиправдано широке визначення загального об’єкту злочину призводило до зайвої кримiналiзацiї, яка є нiчим iншим, як передумовою тоталітризму. Процес створення нового Криминального Кодексу вирiшив багато питань з визначенням саме загального об’єкту злочину. Так, в КК України з’явились новi склади злочинiв, що означало прийняття пiд кримiнально-правову охорону нових суспiльних вiдносин (наприклад, 236, 253, 362 КК України та iн.). Одночасно з кола кримiнально-охоронюваних було виведено ряд суспiльних вiдносин, кримiнально-правова охорона яких на сучасному етапi розвитку держави була визнана як зайва (наприклад 108-1, 155-5,155-6, 206 ч.l КК України 1960 р. та iн.).

Однак не всi вченi однозначно визнають iснування загального об’єкту злочину.

Так, П.С.Матишевський, зокрема, зазначав, що ,, .... вся сукупнiстъ суспiльних вiдносин не може бути об’єктом, як елемент складу злочину. По сутi це об’єкт кримiнально-правової охорони, який не слiд ототожнювати з поняттям об’єкту злочину”.

Загальний об’єкт злочину за параметрами дiйсно збiгається з об’єктом кримiнально-правової охорони. Однак ui поняття абсолютно рiзнорiвневi i не можуть ототожнюватись. Практично якщо стати на таку позицiю, то слiд взагалi лiквiдувати систему подiлу об’єктiв на види оскiльки бувають випадки, коли практично збiгаються родовий i безпосереднiй об’єкти кримiнально-правової охорони (наприклад, родовий i безпосереднiй об’єкти при вбивствi; родовий i безпосереднiй об’єкти при вчиненнi посягань на власнiсть та iн.).

Значения загального об’єкту злочину полягає також в тому, що завдяки йому визначається коло найбiльш важливих суспiльних вiдносин, благ та iнтересiв суспiльства, якi приймаються пiд кримiнально-правову охорону.

Родовий (груповий, видовий) об’єкт злочину ц група однорiдних, тотожних за своїми характеристиками об’єктiв, якi охороняються єдиною групою кримінально-правових норм i знаходяться мiж собою у вiдповiдному спiвпiдпорядкуваннi.

Родовий об’єкт — серединний рiвень в системи об’єктiв злочину. Вiн знаходиться у фундаменті побудови Особливої частини Кримiнального Кодексу України. Його значения полягає в тому, що вiн дає можливiстъ диференцiацiї, класифiкацiї та структуризацiї злочинiв у кримiнальному законодавствi.

У процесi створення нового КК України було пiддано докорiннiй ревiзiї саме родовi об’єкти злочину — було видiлено новi родовi об’єкти злочину (наприклад, “Злочини проти довкiлля”, “Злочини у сферi використання електронно-обчислюваних машин (комп’ютерiв), систем та комп’ютерних мереж”, “Злочини проти безпеки виробництва” та iн.).

Родовий об’єкт злочину визначає межi кримiнальноi полiтики в сферi боротьби з посяганнями на вiдповiдну групу суспiльних вiдносин, благ та iнтересiв. Так, наприклад, при створеннi нового Криминального Кодексу було здiйснено декримiналiзапiю ряду дiянь, якi визнавались злочинними КК України 1961р. Одночасно визнано в якостi злочинiв значке коло дiянь, якi ранiше не були вiдомi Кримiнальному закону.

Безпосереднiй об’єкт злочину являє собою те конкретне суспiлъне вiдношення, благо або iнтерес, на якi посягає конкретний злочин. Безпосереднiй об’єкт злочину знаходиться в колi елементiв, що характеризують конкретний склад злочину, передбачений нормою Особливої частини КК України.

Безпосереднiй об’єкт злочину дуже рiдко вказуєтъся у диспозицiї конкретної норми Особливої частини КК (наприклад, cт.113 КК ,,Диверсiя”, яка прямо вказує, що цi дiяння посягають на державу, яка i є в даному випадку безпосереднiм об’єктом злочину).

По горизонталi безпосереднiй об’єкт злочину подiляється на:

- основний безпосереднiй об’єкт;

- додатковий безпосереднiй об’єкт;

- факультативний безпосереднiй об’єкт.

Необхiднiсть такої класифiкацiї викликає те, шо в рядi випадкiв один i той самий злочин посягає одразу на декiлька об’єктiв. Так, наприклад, при вчиненнi посягання на життя суддi, народного заседателя чи присяжного у зв’язку з їх дiяльнiстю, пов’язаною iз здiйсненням правосуддя (ст.З79 КК), шкода завдається як iнтересам правосуддя, так i життю чи здоров’ю названих учасникiв дiяльностi по його здiйсненню.

Такі, злочини мiстять у собi декiлька безпосереднiх об’єктiв з яких законодавець обирає один, який висуває на ,,першу лiнiю” кримiнально-правової схорони, як найбiльш важливий у випадку вчинення конкретного дiяння, той,