Об’єкт злочину, який визначає суспiльну небезпеку конкретного дiяння, входить в характеристику складу конкретного злочину та визначає його мiсце в системi родового та загального об’єктiв злочину, називається основним безпосереднiм об’єктом злочину.

Об’єкт злочину, якому в кожному випадку посягання на основний безпосереднiй об’єкт злочину обов’язово спричиняється шкода i який в зв’язку з цим знаходиться пiд кримiнально-правовою охороною паралелъно з основним безпосереднiм об’єктом - носить назву додаткового безпосереднъого об’єкту злочину.

Факультативный безпосереднiй об’єкт злочину - об’єкт, якому при вчиненнi конкретного злочину може бути спричинена шкода, однак вiн спецiально не знаходиться під охороною при вчиненнi даного злочину, а, як правило, охороняється iншою нормою Кримінального Кодексу (наприклад, вiдносини власностi при вчиненнi хулiганства).

Співвідношення об’єкту і предмету злочину

Проблема предмета злочину в кримінальному правi є однiєю з найбiльш суперечних i мало вивчених. Спецiального дослiдження предмета злочину до останнього часу не проводи лось. Деякi положения про предмет злочину розглядалися, головним чином, у зв’язку з вiдмежуваннями його вiд об’єкта злочину.

Мiж тим, значения предмета злочину як самостiйної ознаки складу злочину та його роль в механiзмi заподiяння шкоди у сферi певних суспiльних вiдносин, у виявленнi об’єкта посягання i квалiфiкацiї дiяння має дуже важливе самостiйне теоретичне та практичне значения.

Перш за все, вивчення предмета злочину сприяє бiльш глибокому i правильному з’ясуванню сутностi об’єкта злочину, його конкретизацiї. Багато якi кримінально-правовi норми сконструйованi таким чином, що об’єкт кримінально-правової охорони у них не названий. В подiбних випадках його з’ясуванню сприяє вказiвка на предмет злочину. Наприклад, не згадують про об’єкт посягання статтi закону про диверсiю, виготовлення фальшивих грошей, заподiяння тiлесних ушкоджень та деякi iншi. Об’єкт посягання в цих скла дах можна виявити з опису предмета злочину.

Без встановлення предмета злочину у багатьох випадках ускладнюється конкретизацiя об’єкта злочину. Поки не вiдомо на кого, або на що, на який матерiальний об’єкт було спрямоване злочинне посягання (вплив) при вчиненнi багатьох суспiльних дiянь, до тих пiр неможливо визначити i об’єкт цих посягань. Часто об’єкти одного виду не мають вiдмiнностей.

Наприклад, життя, власнiсть, честь, гiднiсть, здоров’я. Пред мет злочину, навпаки, має певну сукупнiсть ознак, особливостей, багато з яких мають самостiйне кримінально-правове значен ия i певним чином впливають на пiдстави кримiнальної вiдповiдальностi, на квалiфiкацiю дiяння. Наприклад, життя кож-ної людини у демократичному суспiльствi охороняється однаково — посягання на життя любої людини уголовним правом визнається вбивством або замахом на нього (крiм випадкiв необхiдної оборони та iнших особливих обставин, при яких жит тя не є об’єктом кримінально-правової охорони). Разом з тим, життя новонародженого, вагiтної жiнки видiляється законодавцем, i посягання на їх життя створює самостiйний злочин.

Вплив на певний предмет, рiч (матерiальний об’єкт), спосiб цього впливу, а також фiзична змiна предмета поруч з iншими ознаками дiяння дає змогу у багатьох випадках судити про характер злочину, його суспiльну небезпеку. Таки ми є, наприклад, викрадання, тiлеснi ушкодження, знищення або пошкодження майна, глум над державним гербом або прапором та iн.

Для багатьох складiв злочинiв ознаки предмета є обов’язковими. Розслiдування кримінальної справи не може вважатися закiнченим, якщо цi ознаки не виявленi.

Предмет злочину має не аби яке значення i для правиль ної квалiфiкацiї дiяння. Фiзичнi чи соцiальнi властивостi предмета злочину у багатьох випадках служать пiдставою для розрiзнення сумiжних злочинiв, а також для вiдмiнностi злочину вiд незлочинних дiй.

Для квалiфiкацiї дiяння мають значения багато ознак не тiльки об’єкта, але й предмета злочину. Соцiально значуща дiя у вiдношеннi до одного i того ж предмета, речi може мати рiзну соціально-полiтичну оцiнку або юридичну квалiфiкацiю залежно вiд об’єкта посягань, вiд тих суспiльних вiдносин, на змiну якого спрямована ця дiя, а також вiд розмiру заподiяної їм шкоди.

Цю обставину вiдмiчали i росiйськi дореволюцiйm юристи. Наприк лад, О. Лохвицький писав, що «степень зла, степень наказания зависит Иногда от качества вещи... Похищение церковного имущества (вещей) со ставляет не кражу, а отличное от кражи преступление — святотатство. На казание за истребление недвижимых вещей несравненно строже, чем за ис требление движимых».

Кримінально-правове значения предмета злочину визначається в першу чергу не його фiзичними властивостями, а характером i змiстом суспiльних вiдносин, якi iснують стосовно нього. В кримінально-правовому сенсi предмет завжди виступає в зв’язку з конкретними суспiльними вiдносинами. У багатьох випадках в кримінальному законодавствi вказується не на предмет сам по собi, а на тi суспiльнi вiдносини, викриттям яких вiн є. Наприклад, закон говорить не про майно взагалі, а про державне, колективне чи особисте майно, не про прапор взагалi, а про державний прапор, герб i т. iн.

Розмежування об’єкта та предмета злочину має важливе значення для усвiдомлення i розмежування мети i злочинних наслiдкiв. Якщо злочиннi наслiдки — це небезпечна шкода в сферi суспiльних вiдносин, то злочинна мета — це в багатьох випадках iдеальна подоба реальної цiнностi (речi), якою суб’єкт намагається заволодiти, пошкодити її чи знищити.

Характер та ступiнь тяжкостi злочинних наслiдкiв значною мiрою визначається особливостями та ознаками предме та злочину, бо позбавити життя можна тiльки живу iстоту, викрасти можна тiльки майно, грошi