Визначення предмета злочину має важливе практичне значения також для вiдмежування його вiд засобiв, знаряддя скоєнння злочину, бо одна й та ж матерiальна рiч може бути i предметом, i засобом, знаряддям скоєння злочину (наприклад, зброя, документи, транспортнi засоби, iнструмент, iнвентар i т. iн.).

Знаряддя та засоби скоєння злочину вiдрiзняються вiд предмета посягання тим, що вони нi в якому зв’язку з тими суспiльними вiдносинами, на якi спрямоване посягання, не перебувають. Наприклад, зброя, яка використовується при вбивствi, нi в якому зв’язку з вiдносинами щодо забезпечення життя не знаходиться. Предмет злочину, навпаки, завжди перебуває у зв’язку з об’єктом, на який спрямовано посягання.1

Для уяснения сутностi предмета злочину i вiдмежування його вiд об’єкта необхiдно вказати на вiдмiнностi в особливостях i характері шкоди, скоєної в сферi об’єкта злочину i пошкодження предмета. Суспiльнi вiдносини як об’єкт злочинного посягання у своему iндивiдуальному проявi можуть бути пошкодженi у його змiстi чи лiквiдованi зовсiм. Тiльки у цьому розумiннi i можна говорити про скоєння шкоди об’єкту. Оскiльки об’єкт злочину — це суспiльнi вiдносини, то вони можуть бути порушені чи знищенi. Не змiнює сутi справи той факт, що порушені суспiльнi вiдносини в багатьох випадках поновлюються i скоєна злочином майнова шкода вiдшкодується. При скоєннi iнших злочинiв, таких, наприклад, як вбивство, образа i деякi iншi злочини проти особи, а також при скоєннi деяких злочинiв проти порядку управлiння порушенї суспiльнi вiдносини не можуть бути вiдновленi i вчинену цими дiяннями шкоду вiдшкодувати неможливо.

Особливостi предмета злочину, навпаки, полягають в то му, що злочин у бiльшостi випадкiв шкоди предмету злочи ну не заподiює. Наприклад, при розкраданнi майна викрадена рiч не зазнає нiякої шкоди i продовжує виконувати свое суспiльне призначення, задовiльнюючи вимоги її ново го власника. На вiдмiну вiд об’єкта предмет злочинного по сягання пошкоджується лише як виняток. Такий виняток складають випадки знищення чи пошкодження речей, документiв, печаток, будiвель, споруд, лiсових масивiв, посiвiв та iнших матерiальних об’єктiв.

Розгляд сутностi i змiсту суспiльних вiдносин (об’єкта) показує, що предмет злочину є сукупнiстю його сторiн, властивостей. Практично важливим є також питания про те, в якому взаємозв’язку перебуває предмет i об’єкт злочину, чи є вiн обов’язковою чи тiльки факультативною ознакою складу злочину. Тому слiд з’ясувати, у якому спiввiдношеннi i взаємозв’язку перебуває предмет злочину з об’єктивною стороною злочину. Питания про те, до об’єкта чи об’єктивної сторони вiдноситься предмет злочину, тривалий час дискутувалось в юридичнiй лiтературi.

Все рiзноманiття поглядiв на предмет злочину i його спiввiдношення з об’єктом посягання можна звести до двох рiзновидiв. Прихильники однiєї з них ототожнюють їх, гадаючи, що безпосереднiй об’єкт i є предмет злочину. Iнший погляд на предмет злочину, що подiляється бiльшiс-тю кримiналiстiв, полягає в їх вiдмiнностi, у визначеннi предмета злочину субстратом суспiльних вiдноносин, iснуючих з приводу цього предмета.

Якщо виходити з того, що предмет злочину є сукупнiсть сторiн, властивостей об’єкта злочину, матерiальним виразом суспiльних вiдносин, що виступають об’єктом посягання, то обгрунтованою є друга точка зору. Ототожнювання предмета злочину з його об’єктом є помилкою. На вiдмiну вiд елемента, в якостi якого виступають реальнi матерiальнi об’єкти чи iстоти, конкретнi речi реального свiту, що мають вагу, колiр, цiну, стать, вiк, конкретне найменування та iншi ознаки i властивостi, об’єкт злочину є суспiльним зв’язком, вiдносинами мiж людьми. Предмет — це конкретна рiч, а об’єкт — суспiльнi вiдносини з приводу речi. Цi особливостi не дають змоги ототожнити цi два рiзних за своею сутнiстю явища. Во ни не тiльки не тотожнi за своею сутнiстю, а й, як було сказа но вище, мають рiзне кримінально-правове значения.

Перш за все неоднаковiсть предмета i об’єкта злоч»ну полягає в тому, що вони вiдмiннi за своею природою. Об’єкт злочину — це певнi суспiльнi вiдносини, якi за своею природою i сутнiстю соцiальне явище. Вони виявля-ються i iснують тiльки в суспiльствi, як неодмiнна умова людського гуртожитку. Суспiльнi вiдносини неможливi за межами суспiльства i суспiльство неможливе без цих вiд-носин. Крiм цiєї соцiальної природи i соцiальної сутностi, суспiльнi вiдносини нiчого не мають i нi в чому iншому не виявляються.

Предмет злочину за своею природою характеризується фiзичною, речевою сутнiстю. Це завжди певний матерiальний (речовий) об’єкт, з приводу якого виникають i iснують вiдносини мiж людьми.

Суспiльнi вiдносини певного виду як об’єкт кримінально-правової охорони характеризується стабiльнiстю свого iснування, певною незмiннiстю, хоча у своему проявi вони в багатьох випадках змiнюються чи лiквiдуються. Наприклад, вiдносини власностi, як певний вид вiдносин, незмiнний, хоч окремi вiдносини цього виду можуть змiнюватися, вмирати чи виникати знову. Змiни в суспiльних вiдносинах за вжди носять тiльки соцiальний характер.

Предмет злочину, навпаки, може бути змiнений тiльки в своїй фiзичнiй, речовiй сутностi, вiн може бути знищений чи пошкоджений тiльки фiзично. Пошкодженням предмета злочину вчиняється соцiальна шкода тiльки через змiну суспiльних вiдносин, iснуючих з його приводу.

Таким чином, розмежування об’єкту і предмету злочину має значення для багатьох кримінально-правових інститутів.

2. Виконання наказу або розпорядження. Відповідальність за виконання злочинного наказу.

Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохороиюваиим

інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою Виконання законного