Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку (п. 4 ч. 1 ст. 67 КК) може враховуватися судом як обставина, що обтяжує покарання, за умов, якщо: а) потерпілою від злочину була тільки та особа, яка або мала намір у майбутньому, або виконувала зараз, або вже виконала в минулому свій службовий або громадський обов'язок (про зміст понять «службовий або громадський обов'язок» див. коментар до п. 8 ч. 2 ст. 115 КК); б) діяльність потерпілого щодо виконання цього обов'язку мала правомірний (законний) характер; в) між вчиненим особою злочином і виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку був безпосередній зв'язок і г) винний діяв або з метою запобігання, або з бажання припинення (незаконного переривання), або з помсти за виконання потерпілим цього обов'язку.

Така обставина як тяжкі наслідки, завдані злочином (п. 5 ч. 1 ст. 67 КК), належить до числа так званих оціночних понять, зміст і обсяг якого залежать від особливостей конкретної справи і тому щоразу встановлюються судом з урахуванням всіх його обставин, за винятком тих випадків, коли тяжкі наслідки спеціально зазначені і певним чином описані (окреслені) у відповідних статтях Особливої частини КК (наприклад, примітка до ст. 188, п. 4 примітки до ст. 364 КК та ін.). В останньому випадку тяжкі наслідки виступають як основна чи кваліфікуюча ознака конкретного складу злочину і при призначенні покарання як обтяжуюча його обставина враховані судом бути не можуть (ч. 4 ст. 67 КК).

При віднесенні наслідків до числа тяжких слід враховувати важливість (соціальну цінність) тих суспільних відносин, яким злочином заподіюється шкода, а також ступінь заподіяння цієї шкоди, яка залежить від характеру (змісту) і розміру (обсягу) завданого об'єкту збитку. До тяжких наслідків судова практика відносить, зокрема, загибель людей, заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю людини, великий матеріальний збиток, порушення основ них конституційних прав і свобод людини та громадянина, дезорганізацію діяльності органів державної влади і управління, роботи підприємств, установ і організацій тощо.

У пункті 5 ч. 1 ст. 67 КК вказується на фактичне (реальне) заподіяння
злочином тяжких наслідків, а не на погрозу (небезпеку) їх настання, яка не віднесена законом до обставин, що обтяжують покарання. Отже, розглянута обтяжуюча обставина відсутня і в тих випадках, коли в діянні особи мало місце лише готування (див. коментар до ст. 14 КК) до заподіяння чи замах (див. коментар до ст. 15 КК) на заподіяння тяжких наслідків, які фактично не настали з причин, що не залежать від волі винного. У всіх подібних випадках спрямованість умислу винного на заподіяння тяжких наслідків повинна враховуватися судом при призначенні покарання лише як обставина, що характеризує його особу (див. коментар до п. З ч. 1 ст. 65 КК).

Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що
перебуває в безпорадному стані (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК), враховується судом як обставина, що обтяжує покарання, коли потерпілою від злочину виявилася особа, яка: а) не досягла 14-річного віку; б) досягла пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55); в) перебуває в стані, обумовленому об'єктивними (інвалідність, хвороба) чи суб'єктивними (сп'яніння) чинниками і внаслідок якого потерпілий не здатний уникнути злочинного посягання або чинити опір злочинцю (про зміст поняття «безпорадний стан» див. коментар до статей 135 та 152 КК).

Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності (п. 7 ч. 1 ст. 67 КК), як обставина, що обтяжує покарання, є там, де судом: а) встановлено, що потерпіла в момент вчинення щодо неї злочину перебувала в стані вагітності; б) доведено, що винний був вірогідно обізнаний (завідомо знав) про такий стан потерпілої. Якщо ж винний лише помилково припускав, що потерпіла вагітна, а в дійсності такий стан був відсутній, то посилання у вироку на п. 7 ч. 1 ст. 67 КК недопустиме, оскільки в такому разі злочин не створює реальної небезпечності заподіяння шкоди майбутній дитині, а заподіює шкоду тільки потерпілій.У цих випадках спрямованість умислу винного на заподіяння шкоди вагітній жінці повинна враховуватися судом лише як обставина, що характеризує його особу.

Обставина, передбачена в п. 8 ч. 1 ст. 67 КК, враховується судом як обтяжуюча покарання за умови, якщо потерпілий від злочину перебував у матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного (про зміст цих понять див. коментар до п. 6 ч. 1 ст. 66 КК). Визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, обумовлене тим, що, з одного боку, винний використовує залежне від нього становище потерпілого для вчинення щодо нього злочину, а з іншого, — потерпілий через таку