Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК) припускає три можливі ситуації. Перша з них являє собою так зване посереднє виконання злочину (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КК). У цьому разі суд не тільки визнає винного виконавцем злочину (ч. 2 ст. 27 КК), а й враховує факт використання зазначених осіб для вчинення злочину як обтяжуючу обставину при призначенні покарання (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК). Друга ситуація полягає в тому, що винний використовує для вчинення злочину осіб, які хоч і страждають на психічні захворювання, однак не визнані неосудними (див. коментар до статей 19 і 20 КК). За таких умов винний визнається співучасником (організатором, підбурювачем, пособником чи співвиконавцем) вчиненого зазначеними особами злочину, а їх використання у злочині також враховується як обставина, що обтяжує покарання. Нарешті, третя ситуація пов'язана з тим, що вчинення злочину з використанням малолітнього може містити одночасно і ознаки залучення його до злочинної діяльності. У таких випадках дії винного оцінюються не як обставина, що обтяжує по карання, а підлягають кваліфікації за відповідною статтею Особливої частини КК (ч. З ст. 303, ст. 304 та ін.).

Особлива жорстокість вчиненого злочину (п. 10 ч. 1 ст. 67 КК) належить до числа так званих оціночних ознак, наявність якої судова практика пов'язує, насамперед, з використанням певного способу вчинення злочину, коли винний усвідомлює, що заподіює потерпілому особливі фізичні чи моральні страждання шляхом завдання великої кількості тілесних ушкоджень, знущань, катувань, мордувань, мучень з використанням, зокрема, вогню, електричного струму, кислоти, лугу, болісно діючої отрути, тривалого позбавлення їжі, води, тепла тощо. Однак про особливу жорстокість злочину може свідчити не тільки спосіб його вчинення, а й інші обставини справи, зокрема, прагнення винного заподіяти особливі моральні страждання, причому не тільки самому потерпілому, а й близьким йому особам (зґвалтування малолітнього на очах батьків, позбавлених можливості надати йому допомогу, знущання над трупом тощо). Особлива жорстокість завжди свідчить про
умисний характер вчиненого і визнається обставиною, що обтяжує покарання, лише за умови, якщо не є ознакою конкретного складу злочину
(наприклад, п. 4 ч. 2 ст. 115 КК).

Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного
стану, інших надзвичайних подій (п. 11 ч. 1 ст. 67 КК) по суті містить у собі три обставини, коли винний свідомо (умисно) використовує для вчинення
злочину особливу обстановку, що склалася в країні або окремих її регіонах:
а) воєнний стан; б) надзвичайний стан; в) інші надзвичайні події.

Про поняття воєнного і надзвичайного станів і умови їх введення див. за кони України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 р. і «Про правовий режим воєнного стану» від 6 квітня 2000 p. (ВВР. — 2000. - № 23. - Ст. 176; № 28. - Ст. 224).

Під іншими надзвичайними закон розуміє події, що мають, як правило, менш масштабний і глобальний характер, ніж воєнний чи надзвичайний стан (наприклад, пожежа в окремому багатоквартирному будинку, велика аварія чи страйк на підприємстві та ін.).

Зазначені обставини не можуть ураховуватися судом як обставини, що обтяжують покарання, якщо вони фігурують у диспозиції статті Особливої частини КК (наприклад, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 421, ч. З ст. 426 КК) як ознака конкретного складу злочину.

Вчинення злочину загальнонебезпечним способом (п. 12 ч. 1 ст. 67 КК) визнається обтяжуючою обставиною, оскільки використовуваний винним спосіб вчинення злочину створює реальну небезпеку (погрозу) заподіяння шкоди (чи фактично заподіює шкоду) не тільки безпосередньо обраному ним об'єкту посягання, а й іншим правоохоронюваним інтересам. Закон визнає обтяжуючою обставиною сам спосіб вчинення злочину, тому фактичне (реальне) заподіяння шкоди іншим (крім об'єкта посягання) соціальним цінностям хоча й може мати тут місце, однак для визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, не є обов'язковим.

Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК) припускає, що під час вчинення злочину суб'єкт перебував у певному фізіологічному стані, який був викликаний дією на його організм засобів, зазначених у п. 13 ч. 1 ст. 67 КК, що певною мірою й обумовило (спровокувало) вчинення ним злочину. Про поняття алкогольного сп'яніння, вживання наркотичних або інших одурманюючих засобів див. коментар до статей 21, 307, 310, 314, 322 КК.

При застосуванні п. 13 ч. 1 ст. 67 КК слід враховувати, що закон виходить з того, що: а) вживання особою алкоголю, наркотиків або інших одурманюючих засобів повинно призводити лише до особливого фізіологічного, а не патологічного стану організму винного, оскільки в останньому разі осо ба визнається неосудною; б) вживання суб'єктом злочину зазначених засобів має бути добровільним, оскільки при насильницькому введенні в його організм таких засобів або доведенні його до стану одурманення шляхом об ману дана обставина не може бути визнана обтяжуючою (ч. 2 ст. 67 КК). За умов, зазначених у законі, насильницьке введення до