По-четверте, для винесення судового наказу необхідна наявність певних умов. Перша умова - звернення стягувача із заявою про видачу судового наказу та наявність всіх доказів, підтверджуючих зобов'язання боржника. Друга умова - подані документи повинні давати вичерпне уявлення про суть справи. Третя умова - відсутність спору. Четверта умова - боржник у встановлений законом термін не повідомив про свою незгоду із заявленими вимогами.

По-п'яте, судовий наказ володіє силою виконавчого документа і приводиться до виконання в порядку, встановленому для виконання судових ухвал [9, 106].

Суддя скасовує судовий наказ, якщо від боржника у встановлений термін надходять заперечення щодо його виконання. У рішенні про відміну судового наказу суддя роз'яснює стягувачу, що заявлена вимога ним може бути пред'явлена в порядку позовного провадження. Копії рішення суду про відміну судового наказу направляються сторонам не пізніше трьох днів після дня його винесення.

Відміна судового наказу в тому ж суді, в якому він був виданий, наочно свідчить про відмінність даного акту від ухвали.

Відповідно до цивільного процесуального законодавства і Закону України "Про виконавче провадження" судовий наказ є виконавчим документом. Виконавче провадження порушується державним виконавцем при пред'явленні судового наказу. Виконавче провадження здійснюється на підставі названого закону.

ВИСНОВОК

Отже, судовий наказ - це виключення із загального правила, згідно якого вирішенню спорів судом передує судовий розгляд. Згідно ЦПК судовий наказ є рішенням судді, винесеним на підставі заяви про стягнення грошових сум або про витребування рухомого майна від боржника по вимогах, вказаних в ЦПК.

Основними умовами наказного провадження в Україні є: 1) особливий характер вимог, встановлених ЦПК України; 2) наявність у стягувача письмових доказів; 3) згода стягувача на вирішення спору в порядку наказного провадження.

Сторонами в наказному провадженні є стягувач і боржник. Стягувач — особа, яка звернулася до суду за захистом своїх прав і спирається на беззаперечні документи. Боржник — особа, яка не виконує своїх зобов'язань перед стягувачем. Треті особи, а також інші учасники процесу (свідок, експерт, спеціаліст) брати участь у розгляді справи не можуть.

Основними стадіями наказного провадження є:

відкриття наказного провадження;

видача судового наказу або відмова у його видачі;

скасування судового наказу;

виконання судового наказу.

Наказне провадження порушується на підставі заяви про порушення наказного провадження, однак, на відміну від позовного провадження, ухвала про порушення провадження у справі не виноситься. Заява подається стягувачем за загальними правилами підсудності. Форма заяви встановлена ст. 98 ЦПК України. До заяви стягувач додає письмові документи, що беззаперечно підтверджують заявлені вимоги.

Суддя відмовляє в прийнятті заяви у випадках, якщо: заявлена вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження; боржник перебуває поза межами юрисдикції судів України, не представлені документи, що підтверджують заявлену вимогу; вбачається наявність спору про право, який неможливо вирішити на підставі наданих документів; заява не оплачена державним митом. Ухвала про відмову в порушенні наказного провадження набирає законної сили одразу після її винесення й оскарженню та опротестуванню не підлягає.

Залишення без руху заяви про порушення наказного провадження можливе у випадку, якщо остання не відповідає формі, встановленій ЦПК для заяви про порушення наказного провадження. В цьому випадку суддя залишає її без руху та призначає строк для виправлення недоліків. Заява, виправлена у відповідності з вказівками судді, вважається поданою в день її первинного подання до суду. А якщо ні, то заява вважається не поданою й повертається стягувачеві.

Якщо суддя дійде висновку, що надані документи беззаперечно підтверджують обов'язок відповідача, то він виносить ухвалу про судовий наказ. Ухвала про судовий наказ — це акт правосуддя, яким владно, у відповідності до наданих стягувачем письмових документів, на підставі норми права задовільняються вимоги про стягнення грошової суми або витребування рухомого майна.

Переваги наказного провадження полягають у тому, що введення спрощеного і скороченого порядку розгляду справ дозволило розвантажити суди, забезпечило динамізм процесу, збільшило привабливість судової форми захисту права, спростило захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Однак, незважаючи на переваги наказного провадження перед іншими видами провадження у цивільному судочинстві, доволі незрозумілими є окремі положення ЦПК України. Так, п. 1 ст. 293 ЦПК передбачає право оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову скасувати судовий наказ. Однак ст. 106 ЦПК дає імперативну вказівку суду про постановлення у разі надходження заяви боржника лише однієї можливої ухвали - про скасування судового наказу незалежно від обґрунтованості доводів заяви.

Незгода боржника з заявленими до нього вимогами означає, що він оспорює документально підтверджене право кредитора на стягнення з нього грошової суми або витребування рухомого майна. У такому випадку для суду не є важливим мотиви такої незгоди і вони не повинні з'ясовуватись, виданий судовий наказ безумовно скасовується, тобто навіть з формальних підстав.

Оскарження ухвали про скасування судового наказу не передбачено, оскільки заінтересовані особи мають право на звернення до суду в позовному порядку.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 104 цього Кодексу (10 днів з дня отримання заяви), залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку подання цієї заяви.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Сімейний кодекс України від 10.01.2002 року (Відомості Верховної