що стосуються прав людини і громадянина, містять статті 30 і 31 Конституції. Вони гарантують недоторканність житла й таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них обшуку та огляду Інакше як за вмотивованим рішенням суду. Лише у невідкладних випадках, пов’язаних із рятуванням життя людей чи майна та безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них обшуку або огляду. Конституційне право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції може бути обмежене судом у випадках, передбачених законом, лише з метою запобігання злочину чи з’ясування істини під час розслідування або розгляду кримінальної справи [1].
Конституцією передбачено широкі права громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.
Згідно зі ст. 55 Конституції права й свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, службових чи посадових осіб. Кожен громадянин може вирішити спір не тільки з будь-якою юридичною чи фізичною особою, а й з державою. Це надзвичайно важлива конституційна норма, яка надійно захищатиме законні права, свободи та інтереси громадян.
Слід зауважити, що норми Конституції мають пряму дію. Отже, у випадках, коли інші нормативні акти не захищають певне право громадянина, суд зобов’язаний вирішити справу на підставі відповідної статті Конституції.
Наведений перелік суспільних відносин щодо прав і свобод громадян, урегульованих новою Конституцією, є далеко не повним, але й він свідчить про те, які відповідальні завдання стоять перед судами. Від повноти та об’єктивності вирішення на основі закону кожної судової справи залежить авторитет не тільки окремого суду, а й судової влади в цілому.
Судочинство ж в Україні повинно базуватись на основних засадах визначених Конституцією. До них належать:
- Здійснення правосуддя виключно судами. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Існує можливість безпосередньої участі народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
- Право на судовий захист. Усім особам, які на законних підставах перебувають на території України гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
- Рівність перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Це положення відображено і в Конституції України, і в Законі України „Про судоустрій”.
- Правова допомога при вирішенні справ у судах. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для цього в Україні створено інститут адвокатури. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи.
- Гласність судового процесу. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом (наприклад, коли справа стосується приватного життя особи).
- Мова судочинства. Судочинство в Україні провадиться державною мовою. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послугами перекладача у судовому процесі. У випадках, коли особа не має достатніх коштів, це право забезпечується державою.
- Обов’язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.
- Право на оскарження судового рішення. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
- Колегіальний та одноособовий розгляд справ. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних. На даний час суду присяжних в Україні ще не створено. Це питання майбутнього, про, що частково буде сказано в наступному розділі.
- Самостійність судів і незалежність суддів. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.
- Недоторканність суддів. Недоторканність суддів гарантується Конституцією України, законом про статус суддів та іншими законами.
- Незмінюваність суддів. Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді додосягнення ними шістдесяти п’яти років.
- Суддівське самоврядування. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування відповідно до цього Закону [41, с. 14-16].
Отже, як ми бачимо конституційні принципи судочинства вже