Слід приділити особливу увагу професійній підготовці кандидатів у судді. 3 цією метою при Верховному Суді України, Верховному суді Автономної Республіки Крим і обласних судах доцільно запровадити інститут кандидатів у судді. Останні мають проходити у відповідному суді стажування, яке повинно завершуватись здачею кваліфікаційного екзамену, після якого компетентна комісія вирішуватиме питання про присвоєння їм кваліфікаційного ступеня.

Необхідними передумовами становлення справді незалежної судової влади є правильний вибір форм суддівського самоврядування, визначення компетенції його органів, формування суддівської корпорації. Багато з цих питань регулюються Законом України „Про органи суддівською самоврядування”.

Слід також пам’ятати, що формування високої престижності судової влади с необхідною умовою розвитку правової культури суспільства в цілому.

Взагалі, професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України. Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів. Статус суддів Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції визначається Законом „Про судоустрій”. Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої [4].

Для осіб, які рекомендуються на посаду судді встановлені певні види цензів: віковий, громадянство, освіта, стаж роботи. Його розмір залежить від того на посаду якого судді рекомендується претендент. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п’ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, не молодший тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як сім років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Отже, конституційно-правові основи статусу суддів в Україні визначається Конституцією України, Законом України „Про статус суддів”, а також галузевим законодавством.

2.4. Вища рада юстиції

Командно-адміністративна система створила механізм тотального контролю і керування будь-якими організаціями. Не випадали з цього механізму й суди. Формально конституція проголошувала демократичне гасло незалежності суддів від кого б то не було і підкорення їх тільки законові. Однак механізму реального забезпечення цього гасла створено не було. Так було вигідно системі.

Із зламом командно-адміністративної системи, проголошенням завдання побудови правової держави неминуче постало й питання дійсної незалежності судової влади та її взаємовідносин із законодавчою владою, в тому числі з Міністерством юстиції та його обласними управліннями.

На який би орган держави не було б покладено здійснення контролю за судовою діяльністю, в будь-якому випадку в законі мало бути чітко вказані як права цього органу, так і обов’язки у цій сфері. Таким органом стала Вища Рада Юстиції.

Згідно з Законом України „Про вищу раду юстиції” Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність. Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років. Вища рада юстиції є юридичною особою, видатки на її утримання визначаються окремо у Державному бюджеті України [2].

До головних повноважень Вищої ради юстиції належить те, що вона:

1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції