Є випадки прямого втручання представників законодавчої та виконавчої влади у вирішення конкретних судових справ.

Звертає на себе увагу навіть певна аморальність звернень деяких народних депутатів конкретних судових справах, оскільки, підтримуючи злочинця, вони забувають, по кожній кримінальній справі є і потерпіла сторона, так само як і в цивільних депутати вимагають підтримки лише однієї сторони, забуваючи про іншу сторону.

Звичайно, що такі факти не повинні мати місця в правовій державі. Незахищений і залежний суд не може бути справедливим.

Суд може застосовувати своє право карати за зневагу до себе, за невиконання своїх постанов відносно законодавчої або виконавчої влади. Такі повноваження надають судові право карати будь-кого, хто не виконує його рішень. Ці можливості дозволяють судовій владі посилювати свій нагляд за законодавчою та виконавчою гілками.

Судова .влада в державі лише тоді чого-небудь варта, коли вона здатна захистити себе, а отже – і права та свободи кожного громадянина, який звернувся до суду.

Така незалежність суддів є універсальною і саме про таку її суть сказано в п.п. 2 та 6 „Основних принципів незалежності судових органів”, які прийняті VІІ Конгресом ООН 5 вересня 1985 p., а також в інших міжнародних актах про незалежність суддів. В Україні це, звичайно, є поки що лише метою, а не реальністю, і шлях до її здійснення дуже нелегкий. Разом з тим перші кроки по ньому вже зроблено [42, с. 18].

Суддя не може бути взятий під варту і притягнутий до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України. Ніхто не вправі проникнути в житло або службове приміщення судді, в його особистий чи службовий транспорт, провести там обшук, виїмку, прослуховувати телефонні розмови, оглянути кореспонденцію і документи без санкції Генерального прокурора України і порушення щодо судді кримінальної справи.

Законодавством України переслідуються посягання на незалежність правосуддя і особу судді у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків. Зокрема, передбачена кримінальна відповідальність за втручання у вирішення судових справ, за погрозу судді, за образу судді і заподіяння тілесних ушкоджень, за посягання на його життя, за пошкодження і знищення майна судді або його близьких родичів. Встановлено адміністративну відповідальність за прояв будь-якої неповаги до суду.

Закон України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” містить цілу систему заходів державного захисту суддів, членів їх сімей і близьких родичів.

Серйозною проблемою на шляху створення судової влади є те, що організаційним забезпеченням діяльності судів сьогодні займається виконавча гілка влади. Ця нори знаходиться в гострому протиріччі з принципом розподілу влади. За рекомендаціям ООН та Ради Європи, виконавча влада не вправі вирішувати, дати судам чи не дати поставити чи не поставити їм обладнання, технічні та транспортні засоби, так само як і добирати для них кадри та підвищувати кваліфікацію останніх, розв’язувати інші .питання діяльності судових органів.

Всі ці питання повинні належати до компетенції відповідного незалежного органу, який звітував би про свою діяльність лише перед Радою суддів України. Саме на такому рішенні наполягали учасники першого і другого з’їздів суддів України. Згідно з рішенням цих з’їздів у проекті Закону „Про судоустрій” передбачається створення судового департаменту, який би займався організаційним, фінансовим та матеріально-технічним забезпеченням судової діяльності. Генеральний директор цього департаменту повинен призначатись Президентом України з числа осіб, висунутих на цю посаду Радою суддів України, і звільнятися за згодою цієї Ради. Органи суддівського самоврядування, а також запропоновані у проекті судовий департамент, служба виконання судових рішень та інші органи виконуватимуть функції передбачених міжнародними нормами комітетів судового обслуговування і покликані допомагати судовій владі відстоювати свою автономію. У зв’язку з цим від міністерства юстиції України та його органів на місцях мають відійти всі функції по забезпеченню діяльності судів.

Таким чином, правові проблеми організації та діяльності судів у період становлення України як незалежної держави в основному вирішуються.

Проблемним питанням на сьогоднішній час проблемним питанням є створення і діяльність в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України. З цього питання існує рішення Конституційного суду України по справі № 1-38/2003, згідно з яким створення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України суперечить статтям 125, 131 Конституції України. Проте це рішення ще не вступило в законну силу і питання залишається відкритим.?

3.2. Основні питання, щодо проекту Кримінально-процесуального

кодексу України

Деякі зауваження стосуються і прийнятого в першому читанні Кримінально-процесуального кодексу України. Судова правова реформа в Україні наближається до етапу реформування кримінально-процесуального законодавства, проблемам якого присвячено немало праць вчених-юристів та практичних працівників.

Головна ідея, яка має бути покладена в основу нового КПК України, — у кримінально-процесуальних правовідносинах всі його учасники мають виходити з презумпції добропорядності людини та безумовного пріоритету мети забезпечення захисту прав і свобод людини в системі інших завдань кримінального судочинства.

У концептуальному плані така ідея знаходить прояв у двох основних принципах: недопустимість звуження прав і свобод людини в законодавчій діяльності, допустимість обмеження прав і свобод людини в практичній процесуальній діяльності щодо