Реалізуючи конституційні засади щодо права на захист у законодавстві про судочинство, необхідно водночас прийняти нормативні акти, якими б дійсно забезпечувалось надання підозрюваному, обвинуваченому, підсудному і потерпілому від Злочину, які через малозабезпеченість звільнені від оплати юридичної допомоги, такої допомоги за рахунок держави [26, с. 11].

Важливе значення має положення ст. 64 Конституції про неможливість обмеження права про особисту недоторканність, рівність перед законом, на безоплатну юридичну допомогу, принципу презумпції невинуватості та деяких інших прав навіть в умовах воєнного і надзвичайного стану.

Конституція гарантує право учасника судового розгляду справи оскаржити рішення суду. Забезпечення апеляційного і касаційного оскаржений рішення є засадою судочинства (п. 8 ст. 129). Апеляційне оскарження — нова форма для українського судочинства. У зв’язку з цим у законодавстві про судочинство необхідно її чітко визначити, відмежувати від касаційного оскарження, визначити підстави для скасування судових рішень, межі прав апеляційної інстанції.

Всі названі положення та багато інших повинні базуватись на конституційних принципах побудови судоустрою України.

До них належать: поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову; територіальність; спеціалізація.

На сьогоднішній день ні в кого не викликає сумніву твердження, що неодмінною умовою побудови в Україні правової держави і утвердження в практичній діяльності принципу верховенства права є становлення поряд із законодавчою і виконавчою гілками влади сильної і незалежної судової влади.

Чинна Конституція України та прийняті на її основі правові акти закріпили рівність судової влади з виконавчою і законодавчою, а також незалежність суддів при здійсненні судочинства. Незалежність суддів, як носіїв судової влади, полягає в захисті від будь-якого впливу різних органів державної влади і управління, посадових осіб, партій та рухів, громадських організацій, колективів і угруповань, засобів масової інформації, окремих громадян тощо. Незалежність повинна бути і від учасників судового процесу, від висновків слідчих органів, прокуратури, а також від головуючого в процесі і керівництва суду та від вищестоящих судів. Тобто, суддя повинен бути вільним у дослідженні судових доказів. н обговоренні і прийнятті рішення за своїм внутрішнім переконанням.

На розвиток цих принципів Верховною Радою України прийняті закони „Про статус суддів”, „Про органи суддівського самоврядування”, „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України”, „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, „Про забезпечення діяльності судів” та ряд інших правових актів. Цими законами встановлено особливий порядок призначення і звільнення суддів з посади, притягнення їх до будь-якої відповідальності, гарантії недоторканості, матеріальне забезпечення, а також заборона перебувати в партіях, рухах, займатися іншою трудовою діяльністю, крім викладацької і творчої. Все це покликано зміцнити незалежність суду, як органу правосуддя.

За загальним правилом судова система майже усіх країн світу будується стосовно адміністративно-територіального поділу країни. При цьому можуть застосовуватися і змішані елементи судової системи утворення спеціалізованих судів тощо. Чинна судова система У країн и також побудована відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу. Виняток з цього загального правила складають військові суди, в основі побудови яких лежить не адміністративно-територіальний поділ держави, а, в основному, види військових формувань та їх завдання.

Відповідно до Конституції України і статті 18 Закону України „Про судоустрій України” систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди. Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України [4].

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні і немає інших судів, які входили б до його системи. Він вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів. У зв’язку з цим він займає особливе місце в судовій системі України і до судів загальної юрисдикції и с відноситься.

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району в місті, декількох районів чи району га міста одночасно.

До місцевих судій відповідно до Закону України „Про судоустрій України” (стаття 21) відносяться також військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. З набранням чинності Закону України „Про судоустрій України” Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський І Севастопольський міські суди, військові суди регіонів і а Військово-Морських Сил України набули статусу апеляційних судів. Функціями апеляційних інстанцій наділені також вищі спеціалізовані суди щодо рішень апеляційних судів, ухвалених як суди першої інстанції.

Функції касаційних судів (інстанцій) щодо рішень місцевих та апеляційних судів покладаються на Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди та відповідні палати Верховного Суду України.

У касаційному порядку можуть перевірятися:

1) вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції;

2) вироки, ухвали і постанови міжобласного суду;

3) вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку.

У касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки районного (міського), міжрайонного (окружного) судів, військових судів гарнізонів, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків.

Таким чином, за діючою Конституцією України передбачається, що судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди [48, с. 10].

2.2. Конституційні засади судочинства в Україні

Судочинство – форма державної діяльності, яка полягає в розгляді і вирішенні судом віднесених до його компетенції справ. Конституційними