У сім’ї, в роду і племені соціальна влада здійснювалась на громадських засадах - без відриву від виробництва матеріальних і культурних цінностей. З появою держави і державної влади поступово з'являлися державні органи влади і державний апарат - дружина, військо, управителі, чиновники, поліція, судові органи тощо. У той період відбувався четвертий великий суспільний поділ праці - виокремлювався особливий розряд людей, для яких управління і охорона держави і порядку були основною та єдиною роботою. Цей апарат управління і примусу (згодом) уже не займався безпосередньо виробництвом матеріальних та інших благ і цінностей. Цей державний апарат допомагав князям, царям, королям і т. ін. охороняти державну владу і державу, управляти і збирати податки, захищати державу від внутрішніх і зовнішніх ворогів тощо.

У перших державах, коли виникала царська або князівська влада, цей апарат був невеликим. Він, як правило, складався з близьких родичів і особистих слуг монарха і його дружини (війська). Із переходом до буржуазної, а потім і соціалістичної держави цей державний апарат розрісся до небувалих розмірів. Зростання його найбільш пов'язане із загостренням класової і політичної боротьби всередині держави, суттєвим збільшенням кількості населення, а також у зв'язку з різноманітними війнами і збройними конфліктами між державами тощо. Державний апарат особливо зростає за деспотичних, тиранічних, диктаторських і авторитарних режимів, коли необхідно робити ставку на державний примус, на військову силу, на терор, репресії тощо, а не на демократичні форми і методи правління. Антидемократичні режими можуть триматися лише на військовій силі і державному примусі. Державний апарат також почав швидко зростати, особливо армія і поліція, із виникненням класово-антагоністичних держав [рабовласницької, феодальної, капіталістичної і соціалістичної (перехідної)]. У родоплемінному суспільстві, в патріархальній сімї-державі, в античних державах-полісах у такому державному апараті не було потреби, оскільки збройні конфлікти й інші важливі питання вирішували демократичними засобами, і соціальна влада в них трималась і забезпечувалась повагою і моральним авторитетом, демократичними виборами, загальним визнанням, добровільним підпорядкуванням вимогам і розпорядженням влади тощо.

Із виникненням класу рабів, кріпаків, робітників та інших протилежних класів виникла велика потреба у військовій силі та поліції, жандармерії, судах і тюрмах для боротьби і придушення виступів і повстань рабів, кріпаків, робітників тощо. Головна причина політичних і економічних протиріч класове антогоністичних держав і суспільств полягала в тому , що державна влада належала пануючому (економічно і політичне) класу рабовласників, феодалів, поміщиків і капіталістів, робітників за диктатури пролетаріату (або пролетарської держави), і ця влада виражала і захищала , в першу чергу, їхні класові потреби, інтереси і прагнення. В окремі історичні періоди державна влада виражала і захищала також потреби та інтереси всього суспільства і всієї нації, особливо від зовнішнього нападу.

В умовах переходу від класової до загальнонародної демократії, а також до побудови соціально-правової держави, більшість країн світу змінила суть і призначення державної влади. У другій половині XX ст. і в сучасний період правова держава і державна влада намагаються залагодити антагоністичні протиріччя, задовольнити потреби і інтереси всього народу, всіх класів і соціальних груп. Кожна держава має свою специфіку реалізації основних завдань і функцій держави і державної влади.

У наш час органи державної влади мають складну структуру і надзвичайно великий державний апарат управління і примусу. Державну владу становлять:

3) місцеві органи державної влади (органи державної влади республік, штатів, провінцій, областей, районів, міст, сіл і селищ тощо). Досить часто органи виконавчої влади також називають органами державного управління.

Кожна держава також має органи державного примусу, до яких традиційно відносили армію, поліцію (міліцію), органи служби безпеки, органи прокуратури, судові органи, карно-виправні установи (тюрми, ВТК, ГУЛАГ тощо). Іноді всі ці органи, за винятком армії, називали правоохоронними органами.

Найвищі державні органи влади нині виступають від імені всього народу, оскільки в демократичних республіках народ є єдиним джерелом державної влади. Найвищі органи державної влади поширюють свої повноваження (або юрисдикцію) на всю територію держави і всіх громадян та іноземців, які проживають на території держави. Вони приймають юридичні закони, укази і постанови, які є загальнообов'язковими для всього населення та всіх державних органів влади і посадових осіб. Законодавчим органам державної влади належить монополія на законотворчу діяльність, ніякі інші державні органи, політичні партії та громадські об'єднання не мають права приймати і видавати закони. Найвищі державні органи влади розробляють внутрішню і зовнішню політику держави і реалізують її в рамках конституції та інших законів. Вони представляють державу і народ на міжнародній арені у відносинах з іншими державами тощо. Державним органам правосуддя також належить монополія на здійснення правосуддя і застосування державного примусу до правопорушників і злочинців.

У цілому всі державні органи влади мають свою систему, свою ієрархію (піраміду)