значенні суверенітет означає незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах, тобто право самостійно визначати свій спосіб дій у міжнародних відносинах і свій суспільний і політичний устрій. Суверенітет не дає державі нічим не обмеженої свободи дії на міжнародній арені. Кожна держава повинна поважати права інших держав, які захищаються міжнародним правом, дотримуватись укладених між ними міжнародних угод і обмежувати свою свободу дій в тій або іншій сферах. Водночас мова йде про дотримання угод, які не суперечать принципам міжнародного права.
Суверенітет держави - це політико-правова властивість державної влади, яка виражається у верховенстві й незалежності цієї влади від інших політичних і соціальних влад, від інших суб'єктів політичної системи і громадянського суспільства всередині країни, крім суверенної влади всього народу, який формує представницькі органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Суверенітет усього народу в громадянському суспільстві стоїть і повинен стояти вище від суверенітету державної влади. Суверенітет народу означає верховенство народу, його право самому вирішувати свою долю, корінні питання державного і суспільного розвитку, формувати напрями політики держави, склад її органів, контролювати діяльність державної влади. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова і А.В. Малько. – 2-е изд., пере раб. и доп. М.: Юристъ, 2000. - С. 61
Співвідношення суверенітет народу - суверенітет нації - державний суверенітет можуть бути різними залежно від форм демократії та політичних державних режимів. У демократичних суспільствах, в умовах громадянського суспільства і правової держави, пріоритет віддається суверенітету народу (нації), а в антидемократичних режимах пріоритет належить державному суверенітету. В багатонаціональних державах набирає сили суверенітет народу. Суверенітет нації означає право націй на самовизначення, право на свою державність і на суверенітет держави - в кінцевому підсумку.
Внутрішня і зовнішня сторона суверенітету означає, що державна влада і сама держава незалежні від інших держав та їхньої політики. За цією ознакою держава відрізняється від колоній і напівколоній, які не мають суверенної влади, а підпорядковуються метрополії або іншій державі. Тому втрата суверенітету, обмеження його значною мірою веде до колоніальної або неоколоніальної залежності.
Суверенітет держави і державної влади можна розглядати як формальний суверенітет, коли він політичне проголошується і юридичне закріплюється в конституції, в інших законах і деклараціях, але фактично не реалізується. Коли суверенітет реалізується в питаннях внутрішньої та зовнішньої політики держави, то такий суверенітет є фактичний, політичний і юридичний, або теоретичний і практичний. У світі завжди існували держави з формальним та обмеженим суверенітетом. Часткове обмеження суверенітету може бути примусовим і добровільним.
Примусове обмеження суверенітету може мати місце в процесі війни з боку держав, які перемогли, щодо переможених держав. Общая теория права.: Учебник для юридических вузов / А.Ю. Дмитриев, И.Ф. Казьмин., В.В. Лазарев и др.; Под общ. ред. А.С. Пиголкина. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во МГТУ, 1998. – С. 98 Добровільне обмеження суверенітету може допускатися самою державою за взаємною домовленістю з іншими державами для досягнення певних цілей або міжнародних політичних і економічних угод. Добровільне обмеження суверенітету можливе і тоді, коли держави об'єднуються у федерацію або конфедерацію і передають частину своїх суверенних прав новому державному утворенню (федерації або конфедерації тощо). Крім того, слід підкреслити, що повний чи абсолютний суверенітет держави - досить складне явище, оскільки такий суверенітет можливий для абсолютно незалежної від інших держав і від власного народу державної влади. В сучасний період більшість держав світу взаємопов'язана між собою і взаємозалежна, але принципи міжнародного права (Статут ООН) вимагають невтручання у внутрішні справи інших держав.
Отже, суверенітет держави може бути формальним і фактичним, юридично-фактичним, повним, обмеженим та абсолютним. Всі ці аспекти суверенітету можуть проявлятися в економічній, політичній, моральній, релігійній та інших соціальних сферах всередині країни і на міжнародній арені.
У ст. 1 Конституції України проголошено: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».
«Суверенітет України поширюється на всю її територію... Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною» (ст. 2 Конституції України).
У Конституції закріплено основні ідеї, виражені в Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. Відповідно до цієї Декларації Верховна Рада проголосила державний суверенітет як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави. Жодна частина цієї території не може проголосити себе незалежною від суверенної влади держави. Коментар до Конституції України.-К., 1996 р. – С. 27
Таким чином, державний суверенітет - це така ознака або властивість держави, яка тісно взаємопов'язана з територіальною ознакою і з функціонуванням особливої публічної державної влади. По суті це - нерозривні соціально-політичні явища.
Офіційна система права і законодавства. Право і законодавство зародились у різні часи: право як сукупність природних і соціальних суб'єктивних прав виникає разом із першими людьми, першою сім'єю, родом, племенем. Закон і законодавство виникає з виникненням держави і державної влади. Державна влада почала свою законодавчу діяльність, як відомо, з систематизації та кодифікації звичаєвого права, яке уже існувало в родовій общині, в родоплемінній організації суспільства. Систематизація і кодифікація звичаєвого права розпочалася з виникненням алфавіту і письма. До виникнення письма звичаєве право існувало в усній формі, у правосвідомості суспільства, основними носіями і творцями його були релігійні діячі, мудреці та вожді общин, родів і племен.
У Стародавній Греції і Стародавньому