Із розвитком і ускладненням суспільно-економічних, політичних, моральних, міжнародних та інших соціальних відносин стара родова морально-правова і релігійна системи звичаєвого права уже не могли регулювати економічні й виробничі відносини приватної власності та шлюбно-сімейні відносини, а після великого гріхопадіння (моральної деградації людини і суспільства в цілому) виникла необхідність у прийнятті норм кримінального права, встановленні складу злочинів у письмовому законі та жорстких санкцій за них, виходячи з принципу справедливості - таліону: «зуб за зуб», «око за око» тощо. Короткий політологічний словник. -К.,1991 р. – С. 109. Крім того, у старі часи існували різні «табу» - імперативні заборони, обумовлені моральними, правовими, релігійними і космічними законами і нормами, які передавались небом для самозбереження і захисту суспільства і природи.

Держава і державна влада об'єднала все населення окремих родів, общин і племен, народ в одне суспільство на базі власної історичної культури, мови, звичаїв і традицій, релігії, і для такого об'єднання необхідні були єдині закони і правові норми, які регулювали б взаємовідносини між окремими громадянами і підданими, між різними класами і соціальними групами, між особою, класом (партією) і державою (державною владою). Оскільки в багатьох випадках люди не хотіли або не могли виконувати закони, державна влада встановлювала державно-правові або юридичні санкції за їх порушення. Загострились також політичні, економічні та моральні інтереси різних класів і соціальних груп, які спричинили виникнення рабства і рабовласницького права (законодавства), кріпосного права, феодального права і т. ін. Всі ці протиріччя і боротьба між класами, кланами та окремими групами вимагали сильної державної влади й ефективного законодавства, правової або законної основи для діяльності державної влади щодо забезпечення порядку в суспільстві, охорони держави, її території та власності від іноземних держав і приватних грабежів.

Система права і законодавства необхідна і для захисту самої державної влади і держави. Між ними існує тісний взаємозв'язок: держава і державна влада не можуть існувати без системи права і законодавства, а законодавство - без державної влади, .оскільки вона його охороняє. Без охорони з боку держави норми законодавства перетворюються на інші соціальні норми - звичаї, звичаєве право, мораль або перестають діяти взагалі (відмирають). Це залежить від багатьох факторів. Тому будь-яка держава і влада існують за допомогою фізичної та юридичної сили (законів) або заснована на добровільних моральних, релігійних, політичних і міжнародних переконаннях, принципах і нормах тощо.

Невиконання законів, грубе порушення законодавства веде до загибелі держави, до втрати дієздатності держави і юрисдикції над своєю територією і своїм населенням. Це підкреслювали стародавні мудреці - Солон, Платон, Арістотель та інші визначні мислителі. Відомий філософ і мислитель Стародавньої Греції Платон писав: «Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєю-небудь владою. Там же, де закон — володар над правителями, а вони його раби, я бачу спасіння держави і всі блага, які тільки можуть дарувати державам Боги» На думку античних філософів, юристів, управляти державою необхідно, опираючись лише на розумні закони, оскільки «закон - це врівноважений розум», - писав Арістотель. Він обґрунтовував принцип панування розумних і мудрих законів у державі, на відміну від панування окремого царя, аристократії або олігархії, які керуються емоціями і пристрастями в державній діяльності.

Система оподаткування. Держава має свою податкову систему: податкове законодавство, податкові органи (спеціальних чиновників) та ін. Цю ознаку Ф. Енгельс вирізняв як одну з основних ознак держави.

Відколи виникла особлива публічна організація влади, особливий апарат управління, армія, правоохоронні органи та інші державні органи - особливий розряд людей державних службовців (чиновників), для яких робота в державному апараті є основною або єдиною, виникла й необхідність утримувати такий апарат за рахунок держави і суспільства. Тому держава вимушена з кожного громадянина і з кожного підприємства чи організації збирати до державного бюджету необхідні кошти.

Кошти потрібні також державі для вирішення загальнонаціональних економічних програм і фінансування інших завдань і функцій держави, для будівництва іригаційних споруд, шляхів, оборонних об'єктів, промислових і соціально-культурних закладів - дитячих садків, шкіл, вузів, розвитку і фінансування наукових досліджень, медичного обслуговування тощо. Отже, податкова система необхідна для утримання органів державної влади і управління [державного апарату, армії і міліції (поліції)], для вирішення загально соціальних завдань суспільства і держави.

Форми і розміри податків у різних країнах були різними, від натуральних податків до точно встановленої державою суми в грошовому вираженні у відсотках від прибутків громадянина або підприємства чи організації. У Стародавніх Афінах, наприклад, податки збирали лише тоді, коли це було необхідно для оборони і будівництва суспільних споруд. Київські князі податки збирали в натуральному виразі і стільки раз, скільки хотіли самі, щоб збільшити свої багатства і жити в розкоші (князь Ігор). Нині у більшості держав світу податкова