РЕФЕРАТ

на тему:

Законодавче визначення видів та форм страхування в Україні

ПЛАН

1. ВСТУП

Страхова справа в Україні сьогодні набуває особливого значення. В умовах становлення ринкової економіки необхідне чітке правове регулювання всього вітчизняного страхового ринку, всіх видів страхової діяльності.

Останнім часом страховий ринок України набуває дедалі більшого розвитку,розширюються сфери страхової діяльності, формуються правові основи страхової справи.

Специфічність страхування, як економічної і юридичної категорії, обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому відношенні та об’єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події і відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Страхування є економічною категорією, яка представляє собою сукупність особливих замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призначених для відшкодування надзвичайної шкоди підприємству, організація, надання грошової допомоги громадянам. Разом з тим страхування виступає з одного боку засобом захисту виробництва, підприємництва, майна, добробуту людей, а з іншого боку — як вид діяльності, що приносить прибуток.

Збільшення попиту на страховий захист зумовило перехід до продажу страхових полісів з подальшим відшкодуванням збитків, які спочатку здебільшого продавались товариствами взаємного страхування

Нині здійснення страхування не є монополією держави, тому страхування в Україні не є винятково державним, а здійснюється також безліччю недержавних страхівників.

Крім Цивільного Кодексу, нормативними актами, що регулюють страхування в Україні, зокрема,є:

Закон України “Про страхування” від 07/03/96р.;

Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24/10/96р. № 1290;

Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18/12/96 р. № 1523;

Положення про порядок здійснення страхової діяльності відособленими підрозділами страхівників, затверджене наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12/03/94 р. №13;

Положення про єдиний державний реєстр страхівників (перестрахівників) України, затверджене Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю від 09/12/96 № 129;

2. ФОРМИ ТА ВИДИ СТРАХУВАННЯ

Страхові правовідносини між страховиком і страхувальником можуть бути позадоговірними, тобто обов”язковими для сторін в силу закону, і договірними, що виникають після волевиявлення суб”єктів щодо укладання договору страхуванняю А тому, в практиці розрізняють дві основні форми страхування : обов”язкову та добровільну Цивільне правою-К.: Вентурі. – 1996.

2.1. Обов”язкове страхування

Під обов”язковим страхуванням розуміється обов”язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного страхувальника, але й державні інтереси.

Суспільство, в особі держави, встановлює обов”язкове страхування, тобто обов”язковість внесення відповідним колом страховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріальної шкоди чи надання грошової допомоги стосується інтеоресів не лише конкретної особи, що постраждала, але й суспільних інтересів. Інакше кажучи, обов”язкова форма страхування поширюється на пріоритетні об”єкти страхового захисту. Тому соціальне страхування, страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування будівель і деяких тварин у громадян, страхування пасажирів та страхування окремих категорій службовців в Україні є обов”язковим.

В обов”язковому страхуванні страхові відносини між страховиком і страхувальником виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню, перелік страхових подій та винятки з них, максимальні страхові тарифи та мінімальні страхові суми, рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про страхування» форми типового договору, порядок проведення обов'язкового страхування та особливі умови ліцензування обов'язкової форми страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Отже, на відміну від добровільного, під час укладання договорів обов'язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру, вільного вибору», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов'язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.

Принцип обов'язковості однаково поширюється як на страхувальника, так і на страховика. Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт і вносити визначені страхові платежі, а страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, не маючи права відмовити в цьому.

До обов'язкового страхування відносяться наступні його види:

особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування членів екіпажу й авіаційного персоналу; страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків; страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

страхування авіаційних суден і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

Для обов'язкової форми страхування властиве суцільне охоплення об'єктів, які законодавством України віднесено до неї. Принципом обов'язкової форми страхування є поширюваність її на об'єкти, вказані в законі, без будь-яких дій страхувальника. В його обов'язки не входить повідомляти страховому органу про появу в господарстві нового об'єкта. Під час чергової реєстрації цей об'єкт буде враховано, а страхувальника ознайомлено з величиною страхових внесків і строками їх сплати. Обов'язкове страхування передбачає відповідальність страхувальника за вчасність внесення в повному обсязі страхових платежів. У разі порушення останнім цих вимог, страхові платежі стягаються за рішенням суду, а також нараховується пеня Заруба О.Д. / Страхова справа. – К., 1998.

Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію. Винятки становлять державні види обов'язкового страхування. Ці види, згідно з чинним законодавством, проводить Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», правонаступниця Держстраху. Державне обов'язкове страхування проводиться за рахунок коштів бюджету і поширюється, здебільшого, на державних службовців, робота яких пов'язана з підвищеною небезпекою для їхнього життя й здоров'я.

Обов'язкове страхування здійснюється в силу вимог закону чи іншого нормативного акту. Страхова відповідальність у цьому випадку наступає автоматично, з моменту появи об'єкта страхування. Обов'язкове