Основними засобами системного викладу нормативних правових актів є: 1) спеціально-юридичні: нормативна побудова (із сукупності нормативних правових приписів має утворюватися логічна правова норма); юридична конструкція (закон зв’язку між приписами); галузева типізація (включення нормативного припису до відповідної галузі права);2) структурні (викладення нормативних приписів у доступній для огляду близькості); 3) мовні (використання формул “зокрема”, “за винятком” тощо).

Основними засобами фіксування зв’язків між нормативними правовими актами в цілому й окремими приписами є: посилання, відсилки, бланкетні приписи, приписи-доручення, оперативні приписи, відтворення, правове застереження.

Важливого значення у правотворчому процесі має стилістика – наука про найбільш доцільне використання мовних засобів. Мова нормативних правових актів є частиною юридичної мови, яка становить собою соціально й історично обумовлену систему засобів, способів і правил словесного вираження понять і категорій, вироблених і застосованих з метою юридичного регулювання поведінки суб’єктів суспільних відносин. У сфері нормопроектування мова виконує дві взаємопов’язані функції щодо права – відображає потребу нормативного врегулювання суспільних відносин і доводить її до відома учасників правовідносин. Найсуттєвішим у характеристиці мови нормативного правового акта є те, що їй властиві всі особливості офіційно-ділового стилю словесного викладення. З останнього випливають такі її специфічні риси, як офіційність, документальність, експресивна нейтральність, неупередженість, безособовість. До суттєвих вимог щодо мови нормативних правових актів належать ясність, точність та стислість.

Вдосконаленню законодавства України сприяє також правильне використання основних мовних засобів (граматичних речень, слів, юридичних фразеологізмів та абревіатур). Особлива увага повинна приділятися граматичним реченням і словам.

У вдосконаленні законодавства України особливого значення набуває правильне використання абревіатур, скорочень, технічних термінів. Підзаконні нормативні правові акти не можуть змінювати значення термінів, використаних в законі; для викладу їх змісту часто використовуються речення більш складної конструкції.

Важливою умовою удосконалення законодавства є дотримання основних правил, що стосуються порядку викладення нормативного правового матеріалу: від загального до конкретного; розвиток змісту повинен відповідати розвитку відносин, що регулюються; спочатку викладаються регулятивні приписи, а потім ті, що встановлюють відповідальність та процедуру і т.д.

Структурування нормативного правового акта (поділ і поєднання його нормативних приписів і забезпечення його необхідними реквізитами) впливає на зрозумілість та легкість у користуванні його приписами. Структура нормативного правового акта повинна складатися з таких елементів: 1) вказівка на саму форму акта; 2) назва суб’єкта нормотворчої діяльності, який прийняв нормативний правовий акт; 3) реєстраційний номер; 4) найменування (заголовок) нормативного правового акта; 5) преамбула (в необхідних випадках); 6) основна частина; 7) прикінцеві положення (у разі необхідності); 8) перехідні положення (у разі необхідності); 9) підписи відповідних посадових осіб, дата й місце прийняття; 10) додатки (якщо вони є). При цьому нормативні правові акти в залежності від виду й обсягу поділяються на пункти та підпункти, абзаци пунктів; статті та частини, пункти, підпункти, абзаци статей; параграфи, глави, розділи, частини та ін [17, c. 225-226].

Важливим аспектом вдосконалення законодавства України є також уміле використання критеріїв, за якими можуть групуватися нормативні правові приписи – за однорідністю суб’єктів або об’єктів права; за юридичними фактами; за відповідальністю тощо.

ВИСНОВОК

Юридична техніка розглядається як складова техніки в праві. Цим узагальнюючим поняттям охоплюються: а) техніка в матеріальному значенні як сукупність певних матеріальних засобів, що використовуються в процесі юридичної діяльності; б) техніка діловодства як сукупність засобів документування в процесі юридичної діяльності; в) техніка збирання й аналізу інформації як сукупність спеціальних прийомів, конкретних пізнавальних операцій, що характеризують той чи інший метод збирання, обробки й аналізу інформації; г) юридична техніка.

Юридична техніка як явище знаходить своє застосування в усіх сферах юридичної практики. Безпосереднім її предметом виступають зовнішні форми останньої, якими виступають юридичні акти-документи, їх зібрання, збірники.

Юридична техніка класифікується: а) за видами правових актів, які обслуговуються даною сукупністю технічних прийомів і засобів на законодавчу (правотворчу) техніку і техніку індивідуальних актів; б) за змістом цих прийомів і засобів на засоби і прийоми юридичного вираження волі законодавця (або волі суб'єкта індивідуального акта) та на засоби і прийоми словесно-документального викладення змісту акта.

Нормотворча техніка є різновидом юридичної техніки. Термін “нормотворча техніка” є більш точним порівняно з термінами “правотворча техніка” й “законодавча техніка”. Так, термін “правотворча техніка” не враховує того, що: а) компонентами права можуть виступати й певні ненормативні явища, б) право об’єктивно формується в процесі життєдіяльності суспільства і знаходить своє відбиття в нормах позитивного права як результаті діяльності уповноважених суб’єктів. Термін “законодавча техніка” слід використовувати для позначення правил і засобів вираження змісту законів у вузькому (формальному) значенні.

Нормотворча техніка – це система вироблених теорією і практикою нормотворчості термінів, правил і нематеріальних засобів вираження змісту нормативного правового акта та юридичних конструкцій, використання яких забезпечує визначеність та доступність нормативно-правового матеріалу, системні зв’язки між нормативними правовими актами та їх приписами.

Юридичний термін - це слово (або словосполучення), яке вжите в законодавстві, є узагальненим найменуванням юридичного поняття, що має точний і визначений сенс, і відрізняється смисловою однозначністю, функціональною стійкістю.

Засоби законодавчої техніки охоплюють певні правила розробки, викладення і оформлення нормативно-правових актів. До вимог законодавчої техніки належать:

а) логічна послідовність викладення, взаємозв'язок нормативних приписів, що містяться в нормативному акті;

б) відсутність суперечностей у структурі акта і системі законодавства;

в) максимальна компактність викладених норм при належній глибині і всебічності їхнього змісту;

г) ясність і доступність мови нормативних актів;

ґ) точність і визначеність термінів та юридичних конструкцій;

д) скорочення кількості актів, виданих з одного й того ж питання, для полегшення користування