Права громадянина – це забезпечена охороною закону міра юридично можливої поведінки, направлена на задоволення інтересів не всякої людини, а лише тієї, яка знаходиться в міцному правовому зв‘язку з конкретною державою.

Висновок:

Значення, місце та сприйняття суспільством поняття „фізична особа” за останнє десятиріччя наповнилось більш глибоким змістом, ніж у період комуно-тоталітаризму. Поняття прав людини, імплементації норм міжнародного права до національного законодавства наповнює більш значимим змістом це поняття. Частішають у судовій практиці з цивільних питань рішення, стосовно захисту та забезпечення невід’ємних прав людини, особи, громадянина.

Але, на жаль, такі прецеденти ще не мають стійкої тенденції до всеохоплюючої практики. Поняття делікту (відшкодування збитків) фізичним особам ще, здебільшого, носять поодинокий характер, базуючись на горезвісному, так званому „залишковому принципі”.

Аналізуючи логіку розвитку такого повільного поступу втілення у життя країни, принципу рівності усіх суб’єктів цивільних правовідносин, можна припуститися гіпотези, що правовий нігілізм, “подвійні стандарти” щодо застосування норм права та декларований, але здебільшого не втілений у життя принцип верховенства закону ще буде довго лихоманити суспільство, поки не підуть у минуле прихильники “методів сталінщини” у виконанні Єжова, Генріха Ягоди, Лаврентія Берії, Вишинського, Балецького та їм подібних. Хоча останні, за виключенням їх послідовника Андрія Вишинського, який був похований у Кремлівській стіні, самі стали жертвами, і, за його термінологією, були: “…расстреляны, как бешенные собаки...”.

Оскільки усі ми, здебільшого, вийшли з двох іпостасей – одні з таборів ГУЛАГу – інші з „шинелі залізного Фелікса” але усі, без виключення, знаходилися на тлі задротяної імперії, яка нагадувала величезний котел наповнений самоїдськими створіннями, які і по сьогодні схильні поїдати ближніх базуючись на сумнозвісному принципі „целєсообразності”.

Отже, історично, практично все ХХ сторіччя на просторах нашої країни фізична особа (громадянин, особистість, людина) були лише матеріалом (гвинтиком) для приводу в рух державного механізму з декларованим, але не забезпеченим на практиці захистом прав фізичних осіб на усіх щаблях суспільної драбини. А особи, що по холуйськи

ому, можливо, нове покоління юристів, зокрема виховане Національним університетом внутрішніх справ, втілить у життя засади гуманізму, демократії та принцип верховенства закону. І про страшне минуле України наші нащадки знатимуть тільки з підручників історії. А усі ми будемо з гордістю називати себе громадянами України.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України – К. 1996

2. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” // Голос України, 1995. – 3 січня.

3. В. Бірюков, Ю. Заіка, В Співак Цивільне право України Загальна частина, К., Наукова думка 2000.

4. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1993. – № 2. – С. 77.

5. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради України, 1993. – № 4. – Ст. 53.

6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України (спеціальний випуск).. – С. 72.

7. Гражданское право (в вопросах и ответах) - Х., «Одиссей».2001

8. Гражданское и семейное право ( Учебно-практический справочник) - Х., «Одиссей» 2000

9. Житлове законодавство України – К., Юрінком, 1998

10. Збірка договорів ради Європи – К., Парламентське видавництво 2000

11. Цивільний кодекс України ° Цивільний процесуальний кодекс України К., Юрінком, 2001