ЦК України). Наприклад, у разі продажу товарів у кредит з наступним погашенням платежів встановлення в дого-ворі строку повернення кредиту набуває значення істотної умови.
У чинному законодавстві немає переліку того майна, що може становити предмет договору купівлі-продажу. У статті 224 ЦК України лише зазначено, що за цим договором передається май-но.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути окремі речі або їх сукупність (об'єкти природи або створені людиною мате-ріальні блага), а також певні зобов'язальні права, які пов'язані з можливістю реалізації зафіксованих у них повноважень на мож-ливе отримання майнових вигод (зафіксованих, наприклад, у цінних паперах). У сучасних умовах значного поширення набув обіг цінних паперів, значення яких за соціалістичної економіки було мінімальним. За Законом України “Про цінні папери і фон-дову біржу» (1991 р.) цінними паперами є грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визна-чають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх влас-ником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді ди-відендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. За цим Законом цінними паперами, які можуть випускатися і обер-татися, визнаються акції, облігації внутрішніх державних і місце-вих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання дер-жави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери. В юри-дичній літературі називаються й інші документи, які мають оз-наки цінних паперів, а саме: чеки, акредитиви, ощадні книжки, лотерейні білети, страхові поліси, накладні, варанти, коносаменти. Своєрідними цінними паперами є приватизаційні документи (майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони). Цінні па-пери можуть бути іменними або на пред'явника. Якщо цінні папери на пред'явника обертаються вільно, то іменні цінні па-пери, якщо інше не передбачено зазначеним Законом або в них самих спеціально не передбачена заборона обігу, передаються із спеціальним передавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи.
За чинним законодавством предметом договору купівлі-про-дажу не можуть бути боргові зобов'язання, авторські права. Відно-сини переуступки чи переходу Їх до інших осіб регулюються нормами інших правових інститутів.
Предметом договору купівлі-продажу може бути будь-яке майно, визнане законом об'єктом права власності і не вилучене з товарообігу,
30 січня 1992 р. Верховною Радою України був прийнятий За-кон «Про форми власності на землю», яким впроваджено поряд з державною колективну і приватну форми власності на землю. У Земельному кодексі України прямо передбачена можливість виникнення у громадян права власності за договорами купівлі-продажу, дарування та обміну (ст.6).
У законодавстві визначаються певні вимоги, яким має відпові-дати предмет договору купівлі-продажу. Так, якість проданої речі повинна відповідати умовам договору, а за відсутності вказівок у договорі — вимогам, які звичайно ставляться. Під вимогами, які звичайно ставляться, потрібно розуміти такі, за дотримання яких придбана річ повинна виконувати своє функціональне призна-чення (друкарська машина — друкувати, телевізор — давати зоб-раження із звуковим супроводом тощо). Річ, яку продає торго-вельна організація, повинна відповідати стандарту, технічним умовам або зразкам, встановленим для речей цього роду, якщо інше не випливає з характеру даного виду купівлі-продажу (ст.233 ЦК України),
Наступною істотною умовою договору купівлі-продажу є ціна— певна грошова сума, сплачувана покупцем за отриману від продавця річ. Ціна повинна бути обов'язково визначена в дого-ворі шляхом досягнення сторонами щодо цього обопільної зго-ди..
Згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом «Про економічну самостійність України» 3 грудня 1990 р. був прийнятий Закон України «Про ціни і ціноутворення», який фактично започаткував основи самостійної української ціно-вої політики. За цим Законом у народному господарстві засто-совуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульо-вані ціни і тарифи, створюються необхідні економічні гарантії для виробників; ціни внутрішнього ринку мають бути орієнто-вані на рівень світового ринку.
Отже, за чинним законодавством сторони в договорі купівлі-продажу, які займаються підприємницькою діяльністю, вправі вільно визначити ціну предмета угоди, а в передбачених зако-ном випадках повинні керуватися державними фіксованими чи регульованими цінами. Абсолютно вільно визначають ціну гро-мадяни, які укладають разові угоди купівлі-продажу, наприклад, на речових ринках.
Особливий порядок визначення цін передбачений для зов-нішньоекономічних угод. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяль-ності України усіх форм власності при здійсненні експортно-імпортних операцій (у тому числі купівлі-продажу) повинні вра-ховувати так звані індикативні ціни, які встановлюються з ме-тою збільшення надходжень валютних коштів, зменшення ва-лютних витрат на закупівлю товарів за імпортом, запобігання демпінгу.
Залежно від організаційно-правової форми торгівлі ціни на то-вари (продукцію) можуть бути оптовими або роздрібними. У роздрібній торговельній мережі вони фіксуються в прейскуран-тах, цінниках тощо. Придбання продукції на підставі державно-го замовлення здійснюється за закупівельними цінами. Націо-нальним банком України закупівельні ціни встановлюються та-кож на дорогоцінні метали.
Звичайно ж у договорі купівлі-продажу, крім предмета й ціни, сторони можуть визначати й інші умови, наприклад, порядок розрахунків, доставки товару, строки виконання договору.
Договір купівлі-продажу, як і будь-яка інша цивільно-правова угода, має певну форму. В Цивільному кодексі України відсутня стаття, якою б безпосередньо визначалася форма для усіх різно-видів договору купівлі-продажу. Однак цей Кодекс та інші зако-нодавчі акти містять норми, в яких обумовлюється особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу. Якщо спеціальними правовими нормами не визначена форма того чи іншого різновиду договору купівлі-продажу, то необхідно керу-ватися загальними правилами цивільного законодавства про форму угод. Тобто, договір купівлі-продажу може укладатися в усній чи письмовій (звичайній або нотаріальній) формі, а також шляхом здійснення так званих конклюдентних дій залежно від умов, передбачених статтями 42—43 ЦК України.
Права та обов’язки сторін при укладенні договору купівлі-продажу
З укладенням договору купівлі-продажу, як і будь-якої